Відновлення Погостської Успенської церкви в ХІХ столітті

Погостська Успенська церква 

Дивним здається нині той факт, що церква в Погості перестала діяти через малочисельність парафіян. А було таке в історії містечка Погоста...

Статус містечка Погост отримав за грамотою короля Яна-Казимира, датованою 23 травнем 1653 року. 13 квітня 1672 року це право підтверджене грамотою короля Михайла Вишневецького, 12 січня 1792 року – грамотою короля Августа ІІ, у 1761 – грамотою короля Августа ІІІ. Імператор Олександр І 18 жовтня 1802 року подарував у спадок це містечко фельдмаршалу князю Рєпніну. 

Найдавніший спогад про колишню церкву Погоста вдалося відшукати в історичних документах 1531 року. У донесенні Івана Занковича Пінському старості Кирдеєвичу мовиться про те, що він плив до Пінська в одному човні із погостським священиком Мартином, мав скриньку із реєстрами, а потім ті документи пропали. Священник підтверджує слова Занковича. Отже, церква в 1531 році в Погості діяла.

З історії Кутинської церкви: інформація з різних століть

Сучасна Кутинська церква

Найдавнішу згадку про Кутинську церкву знайдено в книзі польського професора Андрія Рахуби «Метрика литовська. Реєстри подимного Великого князівства литовського». Тут записано, які священники в ХVІІ столітті платили подимне. Серед інших названий священник Кутина Панкратій Іванович. Він володів одним димом. 

Серницький монастир ХVІІ століття

Нове краєзнавче відкриття: Серницький монастир ХVІІ століття.

І як пошуки цієї інформації стали міжнародними…

За єдиним документом 1524 року – скаргою про володіння полем Горбаківщина між ігуменом Нобельського монастиря та боярином Антоном Андрійовичем – в історію містечка Нобель увійшов факт про існування чоловічого монастиря.

У 1664 році в Серниках теж існував монастир ордену Святого Василія. Про це свідчить знайдений недавно документ…

Усе розпочалося в той день, коли ми з Федором Володимировичем Полюховичем розглядали рукописний зошит Василя Федоровича Полюховича Серницького. У 1911 році архіваріус Віленського центрального архіву древніх актів на прохання жителя Серник провів ретельні пошуки інформації про це село. І зафіксував у рукописному зошиті знайдені документи.

Мій погляд упав на слово «монастир»...

Про село Костюшковичі, про костел Костюшковичі та про дзвін костелу Костюшковичі

Мабуть, випадковостей не буває. Ця інформація чекала на вивчення. Давно…
Ми спілкувалися з керівницею Кухітсько-Вільського ліцею Людмилою Миронюк. Віднедавна  долучили її до міжнародного проєкту «RodRo». Пані Людмила допомагає нам уточнювати деякі деталі з історії роду Ордів, які здавна мали землі в Кухітській Волі.

І 21 березня надіслала мені цікаві світлини з текстом: «А ще гляньте, який у нас цікавий церковний дзвін: польський надпис і дата 1938 рік». Розглянула уважно фото, прочитала прізвища… Заінтригував мене цей дзвін…

З історії церкви Кухітської Волі

Нещодавно відшукала цікаву інформацію про церкву села Кухітська Воля. Ось два надзвичайно важливі факти з історії села.

Про заснування. У виданні «Литовскія епархіальныя ведомости» від 11 березня 1873 року вміщено історичні дати заснування церков нашого краю: «Воле-Кухоцкая от Воронича, 1728 год». Тобто засновником церкви в Кухітській Волі був власник землі цього села Воронич.

Історія одного надмогильного пам'ятника на Нобельському церковному цвинтарі

Якщо Ви коли-небудь прошкували стежкою до Церковної гори в Ноблі, справа могли бачити невелике церковне кладовище. Називаю його некрополем, адже тут поховані видатні для поліського краю люди – члени родини священника Варфоломія Прокоповича. Пам’ятаю, коли вперше читала імена похоронених там людей, цікавилася, хто вони. Деякі прізвища були невідомі: Тризно, Кузьмінська. І особливо цікавило прізвище Стрибульська Схоластика… Бо ж Стрибульські проживали в сусідньому Кутинкові…

Про церкву Погосту: давні дати й давні імена

На представлених світлинах пам’ятний хрест обіч готелю «Юність» у Зарічному. Він установлений на місці колишньої церкви Погосту. Її історія трагічна: церква була знищена в 1960 році…

Десь у ті дні, коли цей знак відкривали, до мене звернулася парафіянка зарічненської Успенської церкви з проханням назвати імена давніх священників Погосту. Напевне, їх мали згадати при відкритті цього пам’ятного знаку. На жаль, таких імен я не знала. І допомогти не змогла…

А оце днями вивчала одну історичну книгу й знайшла цікаві записи про Погостську церкву. Там відшукала ті імена, про які мене просили. І хочу поділитися новою інформацією з нашої історії.

Давні унійні церкви Зарічненщини в книзі Войцеха Валчака «Unicka eparchia turowsko-pińska w XVII –XVIII wieku struktura organizacyjna»

 

Це сторінка із книги поляка Войцеха Валчака «Unicka eparchia turowsko-pińska w XVII –XVIII wieku struktura organizacyjna». Тут можна дізнатися, що на території нинішньої Зарічненщини діяли Погостський та Нобельський деканати.

У книзі автор за даними архіву Литви називає й наші церкви:

DEKANAT POHOSKI: siedziba – Pohost

Про давні-давні церкви зарічненського краю

Церква села Перекалля. Фото С. Бохніга, 1929 рік.
За вид.: Ruszczyk G. «Polesie. Fotografie z lat dwudziestych i trzydziestych»

Дивно, але опрацьовані раніше документи ХІХ століття про давні церкви нашого краю подають датами будівництва наших храмів в основному роки, коли Полісся вже було приєднане до Російської імперії. Нібито ранішої церковної історії у нас і не було. Загубилася у віках ця історія…

Пропоную цікаві факти з історії зарічненських храмів ХVІ, ХVІІ та ХVІІІ століть…

Історія ікони Вичівської Михайлівської церкви

Ця ікона Святого Іллі зберігається в Михайлівській церкві села Вичівка. В історії села можна прочитати, що її створення пов’язане з ім’ям Іллі Папа-Афанасопуло, власника земель у Вичівці: «На пам’ять про себе він побудував у селі каплицю та поставив перед церквою ікону із зображенням святого Іллі. Каплиця була зруйнована в 60-ті роки XX століття. Ікону ще раніше перенесли в церкву, де вона стоїть і донині».

Прочитаємо підпис під іконою: «Сооружена согласно приговору волостного схода отъ 14.1.1904 г. на пожертвованныя деньги волостью, должностными лицами Д. Матюхомъ, Н. Сахаровичемъ, Я. Созоновичемъ и де въ память Г. Земскаго начальника 5 го уч. Пинского уезда Ильи Афанасьевича Папа-Афанасопуло».

Хресна хода від Ненькович до Локниці

Багато різних фактів із життя мого Полісся вміщено в журналі «Минские епархиальные ведомости». У грудневому номері 1910 року за числом 23 член Неньківського відділу православного братства псаломщик Семенчик опублікував цікаву розповідь про «небувалу» для тутешніх місць подію: у день храмового свята в Локниці, 14 вересня 1910 року (за старим стилем), проведено хресний хід.

Із самісінького ранку до церкви сходилися жителі Ненькович, аби взяти участь у хресному ході. Із села вийшло чоловік 60. Місцевий поміщик Нелюбович попросив, аби учасники ходи зупинилися біля його маєтку. І хоч він був католик, його працівники на чолі з управляючим Борманом зустріли ходу із хлібом-сіллю.

Про найдавнішу церкву в Погості Зарічному, що діяла ще до часів Вітовта

«Ще до князя великого Вітовта стала церква в Погості…» - така інформація опублікована в 33 томі актів Віленської археологічної Комісії, що має назву «Акты, относящиеся к истории Западно-русской церкви». Дата видання – 1908 рік. http://www.runivers.ru/bookreader/book9577/

У Литві я тримав у руках найстарішу книжку Полісся – Нобельське Євангеліє (Павло Дубінець)

Древнє поліське село Нобель, що у Зарічненському районі Рівненщини, потроху відкриває сучасникам свої таємниці. Кожен раз, вертаючись до батьківських порогів на хутір поблизу села, виходжу на порослий сосниною берег помилуватися водяною гладдю озера, і в уяві знову зринають відомі і невідомі події із життя Нобеля, що своїми хатами на півострові врізається в озеро, ділячи його навпіл. І завершується цей клин суші верхівкою церкви із білосніжними стінами, що проглядаються крізь вікові осокори, колись посаджені місцевими мешканцями на церковній горі.

Церкви ХVІ століття на Зарічненщині

Зарічненська земля - так мало вивчена сторінка з історії Полісся, України. У цьому переконуєшся щоразу, коли читаєш історичні праці українських та зарубіжних істориків.

Ці краєзнавчі знахідки зафіксовані в роботі польського професора, доктора історичних наук Антонія Мироновича. Він займається дослідженням питання білорусько-російсько-польських взаємовідносин, вивчає культуру національних меншин у Польщі. Одна з його надзвичайно цікавих для нас робіт – «Турово-Пінська єпархія ХІ – ХVІ століть». На основі вивчення архівних даних учений публікує відомості про унійні церкви нашого краю в ХVІ столітті.

Трагічна доля священика, уродженця села Борове

Про трагічну доля священика Федора Рубановича, уродженця села Борове, розповідає один із білоруських сайтів: 

"По благословению архиепископа Пинского и Лунинецкого Стефана составлен Синодик (список с перечислением имен умерших для поминовения во время богослужений или собственной молитве). В него включены лица, пострадавшие на территории нашей епархии, и те, кто родился или хотя бы какое-то время служил здесь.

Морочненський священик Томашевський сидів у Бутирці в Москві

Про те, що морочненському священику Михайлові Георгійовичу Томашевському прийшлося відбувати покарання в Бутирській тюрмі в Москві, можна прочитати в "Книзі памяті", складеній на основі анкет заарештованих, їх допитів. 

ТОМАШЕВСКИЙ Михаил Георгиевич,

родился 6 апреля 1876. Окончил духовную семинарию в Санкт-Петербурге и в 1906 — был рукоположен. 

Про долю священика Будоля, який служив у селі Кухітська Воля (публікація Ірини Шатиренок із Гродно)

Дружина священика Будоля з дітьми

У Республіці Білорусь проводився конкурс "Любов до Батьківщини - через любов до свого роду - 2012". Спеціальний приз отримала Ірина Шатиренок, яка описала історію сім'ї священика Будоля, який деякий час служив у селі Кухітська Воля.

Настоятель Муравинської церкви Михайло Гребенко був партизанським зв'язковим

Коли в 1944 році було звільнено Морочне й там проводився урочистий мітинг, серед присутніх на ньому був настоятель Муравинської церкви Михайло Гребенко. 

Його названо партизанським зв'язковим.

https://his.1september.ru/2004/17/14.htm

Священик морочненської церкви В'ячеслав Навроцький зустрічав партизанів пасхальним передзвоном

Священик серед своїх парафіян

Багато цікавого можна прочитати в Інтернеті про священика Морочненської церкви В'ячеслава Навроцького. Ось одна із таких публікацій.

Священик із Кухітської Волі - агент УПА (із секретних матеріалів НКВС)

Цікаві відомості про священика із Кухітської Волі вміщено в документах НКВС. Цікаво було б знати його прізвище...

Докладная записка наркома госбезопасности УССР С.Р.Савченко наркому внутренних дел УССР В.С.Рясному о деятельности СБ УПА и ликвидации ее агентуры на территории Ровенской и Волынской областей.

№ 30/С

"12" января 1944 г.

г. Киев» 

Совершено секретно.