Легенда про новосільські дуби (Богдана Марчук)

Новосільський дуб-красень

Височіє на околиці села Новосілля розлогий, крислатий красень-дуб. Щовесни він вбирається в нові зелені шати, які береже до самої зими. 

Коли сісти під його кроною й уважно прислухатися, то можна почути, як його розлоге гілля веде неквапливу розмову з другом-вітром. 

Мабуть, розповідає про бувальщини, які доводилося бачити на своєму віку, і про людей, яких гостинно зустрічав під своїми вітами.

Давню фотографію дуба-велета й житнього лану поблизу нього зберегла Антоніна Марчук, донька Якима Марчука.

Новосільські старожили кажуть, що йому не менше чотирьохсот літ. У багатьох односельців я розпитувала про цей дуб, але найцікавішою мені здалася розповідь Антоніни Куцевич: «Маю 87 років, - розповідала вона, - а пам’ятаю цей дуб таким, як зараз, ще змалку. Поблизу нього колись було наше поле, на ньому ми сіяли пшеницю. А під час жнив, утомившись, відпочивали під дубом. Берегли його від усякого лихого чоловіка всім селом». 

А якось цьому дереву загрожувала небезпека. Жителі села Кухче зупинилися біля нього з пилками та сокирами. Одні стверджують, що вони просто хотіли відпочити, інші подейкують, що кухченці мали намір його зрізати. 

Як би там не було, але новосільці стали на захист дерева-красеня. Марчук Яким Орестович навіть звертався до сільради, щоб покарали тих, хто підняв руку на окрасу села – дуб. Після того ніхто і в думці не міг припустити, що це дерево можна зрізати.

А ще в селі оберігають дуб в урочищі Осовий потік, три дуби в урочищі біля Юхима. Житель села Тумаш Федір Миколайович стверджує, що ці дерева були позначені на картах часів Другої світової війни. Вони були орієнтирами при впорядкуванні схем лісових доріг». 

На Поліссі деревам приписувалася особлива сила. Польські дослідники зафіксували на наших землях прикмету, згідно з якою поліщуки ніколи не зрубували грушу-дичку або молодий дубок. Особливою повагою користувалися і дуби-велети. Ми змогли переконатися, як ревно захищали свої дуби-обереги новосільці.