Сторінки релігійного життя наших односельців

У селах Храпин та Новосілля двічі на рік святкують так звані «кермаші», коли родичі та знайомі ходять один до одного в гості. Це означає, що двічі на рік в різні релігійні свята освячували церкви, які знаходилися там. 

У розмові зі своїми бабусями ми часто чули, що до церкви наші односельці колись ходили до Храпина. Ще в документах ХVІ століття знаходимо згадку про те, що в містечку Нобель діяло 5 церков: Пречистенська, Миколаївська, Спаська, Воскресенська та Петровська. Одну із них - Миколаївську - за наказом старости Хвальчевського було перенесено до Храпина.
Священику Василю Олешковичу в селі була відведена земля в обмін за ту, яку він тримав у містечку. На жаль, віднайти більше відомостей про найдавнішу церкву села Храпин не вдалося.

Зате при допомозі священика Павла Дубінця вдалося відшукали чимало інформації про другий храм, збудований у Храпині. Це була церква Різдва Пресвятої Богородиці. У 1878 році архімандрит Микола видав «Описание церков и приходов Минской епархии», й у восьмому томі цього видання під номером 77 є розповідь про церкву села Храпин.

Цікаво, якою бачив тоді нашу місцевість автор даного опису: «Місцевість. Село Храпин Пінського повіту, 5-го Благочинного округу, розміщене біля польової дороги, відстань до губернського міста – 294, до повітового – 42, до поштової Любешівської станції – 32, а до залізної дороги – 105 кілометрів». 

Додавши 3 км відстані від Новосілля до Храпина, можна дізнатися, яку ж відстань мали долати наші земляки, коли їм потрібно було дістатися до Пінська чи на пошту до Любешова.

Дізнаємося із цього документа і про історію будівництва церкви, яку відвідували наші земляки: «Церква. Про час будівництва першої, найдавнішої церкви спогадів не збереглося. Нині діюча приходська церква розміщена за 1 кілометр від населеного пункту. Побудована вона в 1830 році на кошти поміщика Ридзевського. 

Це дерев’яне приміщення у вигляді продовгуватого прямокутника, із залізним дахом, одними вхідними дверима і одним рядом вікон, без залізних решіток. Зовнішні стіни пофарбовані в зелений колір, дах – у червоний, а куполи – у білий. Приміщення дуже добротне. Внутрішня площа має розміри 25 сажнів, стеля настелена дошками, стіни не пофарбовані, підлога дерев’яна. 

Триярусний іконостас пофарбований у світло-зелений колір, він старого зразка, із пофарбованими рамами і 31 іконою посереднього письма. Різниця розміщується в межах олтаря. До опалення церква не пристосована. Престол у ній один - в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці.

Все необхідне церковне начиння є в наявності, але воно малоцінне. Є літургійний срібний посуд 84 проби. Риз 6, усі вони придатні для користування. Євангеліє із двома срібними дошками, із зображенням на тильній стороні Воскресіння і Євангелистів, а на зворотній стороні – Святої Трійці. Інші богомольні книги теж є всі.

У церковному архіві зберігаються метричні книги з 1788 року. Церковний погост обнесено дерев’яним плотом. Дзвіниця побудована окремо, у ній 4 дзвони: у 5, 4, 3 і ¾ пуда. 

У приході 5 кладовищ; каплиць і цвинтарних церков на них немає. До Храпинської церкви приписані дві церкви: Кухчанська і Кутинська. Обидві вони були самостійними приходськими церквами.

Приход. До складу приходу належать такі села: Храпин, Новосілля, Кухче, Задовже, Кутин, Любинь і Островок (нині Острівськ). Найвіддаленіше село – Островок, воно знаходиться за 10 верст. Прихожан 1850 чоловік. Усі вони селяни і займаються землеробством. У релігійному відношенні стоять дуже низько, хресна хода не входить у їхні звичаї.

Притч. У церкві служить службу священик Вікентій Ярмолович. Він закінчив курс семінарії і «священствує» із 1855 року, а в Храпинській церкві – з 1874 року. Псаломщик Іван Лукашевич на своїй посаді з 1850 року.

Володіння церкви. Церковний прибуток за рік становить 40 рублів. Крім платні, священик і псаломщик користуються церковною землею та приміщеннями. Земля знаходиться на 57 ділянках. Садиба притчу біля церкви. 

Церковні та приходські заклади. У приході є церковно-приходське опікунство, шкіл немає. відсоток грамотності незначний. Богодільні немає».

Ось так лаконічно передав нам побачене на наших землях у ХVІІІ столітті архімандрит Микола.

Зараз жителі села Храпин знову збудували у своєму селі нову церкву, цим самим продовживши традицію поклоніння Богові в рідному храмі. Але наші односельчани нині ходять на службу до Кухченської церкви.

Про що розповідають клірові відомості Кухченської церкви 

Як стало відомо із опису архімандрита Миколи, до Храпинської церкви була приписана й Кухчанська. Побудований на честь Великомученика Георгія, храм у Кухчі був освячений у 1848 році. Збір коштів на будівництво здійснювали місцеві жителі. Це було дерев’яне приміщення на дерев’яному фундаменті, із дахом, покритим бляхою.

Клірова відомість (щорічний звіт про церковно-приходське життя) за 1930 рік розповідає, що церковним начинням храм був забезпечений недостатньо. За штатом тут несли службу священик та псаломщик. Річний прибуток становив 200 злотих (1930 рік) і 215 злотих (1931 рік). 

Церква мала приблизно 80 десятин землі. Якість землі середня. Оброблялася вона церковним притчем і приносила 450 злотих прибутку на рік. Будинок для священика побудовано в 1922 році на пожертви парафіян. Випадків захоплення церковної власності не було. 

Церква ця знаходилася за 64 версти від Консисторії, містечка повітового Пінська та поштової станції. Гміна Кухотська Воля – за 15 верст. Найближчі церкви були в селах Кутин (4 версти) та Локниця (10 верст). 

У церкві зберігалися метричні книги з 1922 року. Відзначено, що в бібліотеці церковній немає жодної книги для читання. А початкові школи діяли в селах Кухче, Храпин та Бережна Воля. Останній раз біскуп відвідав церкву в 1905 році.

Є в кліровій відомісті за 1930 рік послужний список осіб, які правили в церкві. Священик Аркадій Володимирович Стрілковський, 1901 року народження, уродженець міста Лунінця Лунінецького повіту Поліського воєводства, після закінчення повного курсу наук Віленської духовної семінарії в 1927 році єпископом Поліським Олександром призначений священиком Храпинсько-Кухчанської церкви Кухітсько-Вільської волості Пінського повіту. 

Отримував плату 40 злотих. Призначений також нештатним учителем Закону Божого в початкових школах сіл Кухче, Храпин та Бережна Воля. У священика Стрілковського була дружина Зінаїда Мінлевич, син Юрій та дочка Людмила.

Псаломщиком у церкві був Володимир Петрович Вижевський, уродженець села Пулемці Любомського повіту Волинського воєводства. Польського підданства не мав. Отримував 15 злотих. Був псаломщиком бригадного військового собору залізничної дороги в Манчжурії. У 1918 році Архієпископом Волинським призначений псаломщиком у Рафалівку, у 1929 році переведений у прихід Кутин, а в 1930 році – у прихід Храпинсько-Кухченської церкви. Дружина – Марія Панасівна, уродженка Рафалівки. Діти: Раїса, Євгенія, Всеволод, Ольга, Анна, Ніна.

У церковних документах простежується, що особлива увага надавалася вдові псаломщика Кухітсько-Вільської церкви Марії Кіндратівні Стрілець. Вона отримувала допомогу від єпархіального опікунстства і користувалася сирітською ділянкою землі при Храпинсько-Кухченській церкві.

Старостою в церкві був обраний 49-річний селянин Чухрай Григорій Романович. Згідно з даними документами, він мав власну землю і будинок у селі Кухче. Дружина – Ксенія Захарівна Мініч, діти – Грипина, Євгенія, Іларіон. 

У кліровій відомості за 1931 рік відмічено, що священиком цього приходу стає Олександр Нестерович Жунч, уродженець села Лавришови Новогрудського повіту. В окремій графі зазначено, що за невиконання службових обов’язків йому була оголошена догана. Він був удівцем і виховував дітей: синів Володимира та Сергія і дочок Євгенію та Зінаїду.

У 1930 – 1931 роках до Кухчансько-Храпинської церкви належали села Кухче, Храпин, Новосілля, Бережна Воля. У 1930 році відповідно в них було 92, 66, 37 і 52 двори, проживало 388, 243, 161 і 200 чоловіків, 404, 221, 133 і 220 жінок. У приході був 1 двір священика (у ньому проживало 11 осіб) та 6 дворів євреїв (там проживало 22 чоловіки). А всього в цих чотирьох селах проживало 1009 чоловіків та 994 жінки.

Порівняємо із цифрами 1931 року. За рік число жителів Новосілля збільшилося на 10 чоловік чоловічої статі та на 10 чоловік жіночої статі. Тобто, за рік у нашому селі народжувалося біля 20 дітей. Дворів же стало 41 – на 4 більше, ніж у 1930 році. Чотири будинки було побудовано за один рік нашими предками.

У Кухчі, Храпині, Новосіллі та Бережній Волі в 1931 році було відповідно 99, 63, 41 та 51 двір, проживало 398, 253, 167 та 205 чоловіків, 414, 231, 139 та 225 жінок. Цікаво, що саме у 1931 році в окремій графі фіксуються мешканці-сектанти. Їх у Кухченсько-Храпинському приході було восьмеро: 5 чоловіків і 3 жінки.

Церква у Кухчі вистояла всі роки лихоліття, Першу і Другу світові війни. У післявоєнний час служби Божі відправлялися аж до 1960 року. Після того, як помер священик Василь Главінський, церкву було закрито. 

Протягом 5 років її не знімали з реєстрації. Люди надіялися, що в село приїде новий священик. Але рішенням райвиконкому тодішнього Дубровицького району від 16 липня 1967 року Кухченську церкву разом із церквами сіл Кутин, Локниця, Нобель було знято з реєстрації.

Майже 25 років храм був недіючим. У середині 80-х років він був зруйнований. Але перед тим, на початку 60-х років, жителі села Кухче зберегли свою святиню від вогню. Влітку, під час грози, від удару блискавки церква загорілася. Тодішній голова колгоспу Микола Іванович Бокій організував людей на гасіння пожежі, за що й отримав партійну догану. Стару церкву знищили, але в спадок для майбутніх поколінь від неї залишилося Євангеліє.

Відбудували церкву в Кухчі на початку 90-х років. 5 жовтня 1997 року Архієпископ Рівненський та Острозький Іриней освятив новозбудований храм. Тоді в храмі перебувала чудодійна Почаївська ікона Божої Матері. Небесні сили ніби з’єдналися зі світом земним, благословляючи збудовану святиню для того, щоб вона віднині служила новим поколінням людей на довгі роки. Нині жителі нашого села відвідують новий храм у Кухчі.

Зберігся в селі звичай ставити обрічні хрести на роздоріжжі та при дорогах. Їх мета – оберігати всіх від лихого. Ще за часів радянської влади між селами Храпин та Новосілля стояли подібні хрести.