Йому довго болів Афганістан

Майже 10 довгих років тривала афганська війна. Свій інтернаціональний обов’язок у далекому Афганістані виконували тисячі українців. Не обминула ця війна і Зарічненську землю. 

У складі обмеженого контингенту свій військовий обов’язок виконували 138 юнаків із Зарічненського району. Серед них і новоселець Василь Григорович Борисюк.

Народився Василь 2 січня 1963 року. Босоноге дитинство, футбол на спортивному полі в центрі Новосілля, нерозлучні друзі-однокласники, часті походи до сільського клубу в село Кухче – ось складові його біографії. У 1982 році хлопця забирають на службу. Тоді вже всі знали, що найнебезпечніше служити в Афганістані. Але саме туди потрапляє юнак.

Півтора року довелося провести Василю серед афганських гір. Служив він у Шинданді. Незвиклий до спеки, юнак мусив переносити температуру до +50 градусів. «Військова частина стояла в долині, а там постійно дули суховії, тому в роті завжди було повно піску. 

Зимою йшли часті дощі, а на вершинах гір постійно бачили сніг. Із місцевим населенням жили дружно. Їли суху картоплю, таку, як виготовляли в Острівську. Усі чекали звісток з дому, але пошта працювала з перебоями. Як не було боїв, жилося легше. Страшно було дивитися, як гинули пацани», - розповідає Василь. 

Він був єдиним представником Рівненської області серед усіх солдатів військової частини, яка налічувала 200 чоловік. У їх обов’язок входила охорона вертольотів. Спостерігав щоденні вильоти, бачив чимало смертей своїх друзів. Брав участь у багатьох бойових операціях.

Василю Борисюку судилося повернутися додому живим, але постійне нервове напруження далося взнаки. Він часто хворів, та не здавався, бо ж він – останній воїн нашого села. Але в 2013 році у віці 50 років Василь Григорович помер.

Бої закінчуються, а історія вічна. Пішла в історію й афганська війна. Героїчна і трагічна, вона продовжувалась в два рази довше, ніж Велика Вітчизняна. Але війна – це не кадр з фільму, його не вирізати з пам’яті, вона завжди буде жити в серцях. 

У пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. І наш обов’язок - зберегти світлу пам’ять про загиблих та віддати данину тим, хто повернувся з війни, пізнавши істинну ціну життя.