 |
| На колгоспному полі |
У повідомленні відділу землевпорядкування Морочненського районного виконавчого комітету від 23 грудня 1940 року відзначено, що станом на 5 грудня 1940 року по Морочнівському району організовано 7 колгоспів, у тому числі й у селі Новосілля. Туди вступило 42 жителі. Як на диво, приходили тоді дивитися на трактор У-2 жителі села.
Окремо були колгоспи в Храпині та Кухчі. Очолити колгосп у Новосіллі запропонували комуністу Вакулічу Якову. Але той, послухавши, які функції має виконувати, яких заходів слід буде вживати, відмовився від запропонованої посади. Головою колгоспу став його брат. Із початком війни колгосп припинив існування, а після війни знову розпочалося його відновлення.
У ДАРО зберігаються річні звіти колгоспів Морочненського району за 1948 та 1949 роки. У них – історія колективізації в нашому селі. Дуже невеличкий за своїм змістом звіт колгоспу «Путь Ленина» за 1948 рік.
23 лютого 1949 року голова колгоспу Марчук Хома подає таку інформацію: працездатних чоловіків – 30, працездатних жінок – 40. Колгосп має 72 га землі орної, 72 га пару, лугів – 25 га, пасовищ – 25 га. Станція МТС колгосп не обслуговує.
Річний звіт за 1949 рік підписано вже головою колгоспу Борисюком Прохором Юхимовичем, рахівником-бухгалтером Бокієм Денисом Івановичем та головою ревізійної комісії Марчуком Матвієм Антоновичем.
Станом на 1 січня 1950 року колгосп села Новосілля мав назву «Шлях Леніна» і належав до Храпинської сільради. Облік його роботи вівся за простою системою. У селі було 65 дворів, де проживало 237 чоловік населення.
Серед них 22 перестарілих, 15 підлітків. Колгоспників на той час було 70 чоловік, ланок – 6, скотарів – 2, телятників – 1, свинарів – 1, птичників – 1. 30 чоловіків виробили 3477 трудоднів, 59 жінок – 2014 трудоднів. Не виробили мінімуму трудоднів 20 чоловіків та 46 жінок. Не виробили ні одного трудодня 1 чоловік і 1 жінка.
Новосільські колгоспники посіяли в 1949 році 0,5га озимини, 28,5 га жита, 0,5 га вівса, 2 га проса і 3 га гречки, посадили 2 га картоплі, заклали силосу на 4923 карбованці. Було здано птиці і худоби на 30 карбованців. Здано державі 18, 88 т зерна, 11,88 т картоплі. Видано в 1949 році 52,95ц зерна.
Волів на початку року мали 7 штук, придбано протягом року ще 14. Усього в колгоспі тримали 16 корів, 8 телят, 3 свиней, 22 вівці, 3 коней.
Одержано в банку позики 190,36 карбованців. Закуплено літератури на суму 43 карбованці.
У колгоспі було 25 борон, 31 плуг кінний, 5 возів дерев’яних на дерев’яному ходу, 19 – на залізному ходу, 10 саней, 3 комплекти збруї, 1 соломорізка.
А який об’єм робіт виконували перші колгоспники! Ось їх перелік: веснооранка – 16 га; переоранка із зябі – 4 га; сівба ярих зернових – 10,5 га; збирання зернових вручну – 39,5 га; обмолот вручну – 39, 5 га; зібрано природних сіножатей – 50 га; лущіння стерні – 5 га; боронування парів в один слід – 4 га; переоранка пару – 4 га; підняття парів – 4 га; посів озимих 31 га. Відзначено, що 7 га посіву здійснено працівниками МТС. Колгоспниками вивезено 120 тонн гною.
У звіті перераховані колгоспні будівлі: конюшня, телятник, свинарник, вівчарник, пташник, зерносховище, клуня. У володінні колгоспників було вже 162 га землі: орної – 72 га; під городи – 19 га; природної сіянки - 50 га; пасовищ – 40 га.
На зборах колгоспників, де приймався даний звіт, було присутніх 57 із 65 членів артілі.
З часом проводилося укрупнення колгоспів, і новосільське колективне господарство було приєднане до кухченського. Але це ціла історична епопея – назви колгоспів, де працювали наші односельці. Спочатку новосільський колгосп носив ім’я Леніна, а кухченський – Сталіна.
У протоколі Кухченського виконкому від 9 липня 1950 року ще мова йшла про колгосп імені Сталіна, а 26 січня 1951 року кухченський колгосп уже носив ім’я Мічуріна. 6 лютого 1955 року колгоспники вже працювали в колгоспі імені Хрущова, далі в об’єднаному кухітськовільсько-кухченському колгоспі «Заповіти Ілліча»
Найдовше проіснував колгосп під назвою «Радянське Полісся», згодом - «Полісся». Але прийшла пора, коли колгосп припинив своє існування. За цими назвами можна вивчити історію керівників колишньої держави.
Коли збирався матеріал на створення книги «Історія міст і сіл Рівненської області», то про колгосп «Радянське Полісся» було зібрано таку інформацію: «Артільне господарство має 883 га землі, електростанцію потужністю 140 квт. На 80 га збільшилася кількість орної землі за рахунок осушення поліської цілини. Станом на 1 липня 1966 року колгосп має найбільшу серед колгоспів району кількість поголів’я великої рогатої худоби: на 100 га сільськогоспугідь – 61 голову, у тому числі 18 корів. Загальний прибуток колгоспу в 1965 році становив 115 698 карбованців.
Побудовано клуб на 250 місць, працює бібліотека з книжковим фондом 6500 примірників, дитячі ясла, пологовий будинок. Спорудження двохповерхового адмінприміщення Кухченської сільської Ради - заслуга її голови Марчука Миколи Григоровича».
З болем у душі згадують односельчани сталінські позики і хрущовські реформи, часи, коли для ведення власного господарства не було часу, бо основною діяльністю селянина мала бути робота за трудодні в колгоспі, на які нараховувалась дуже мізерна плата.
Довгий час колгосп очолював виходець із села Новосілля Бокій Микола Іванович. За високі показники в розвитку тваринництва, льонарства, введення в дію сучасного (на той час) овочезаводу він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Микола Іванович був делегатом ІІІ з’їзду колгоспників. А розпочинав свою трудову діяльність Микола Іванович шофером у колгоспі.
Газета «Радянське Полісся» за 25 вересня 1970 року вміщує статтю Миколи Івановича про тодішні успіхи господарювання наших земляків: «Для мене і моїх односельчан у словах «колгосп «Радянське Полісся» злилося разом минуле, сучасне й майбутнє. Тут ми народилися, виросли, тут у людей старшого покоління пройшло все трудове життя
Саме рукам ветеранів вдячне молоде покоління за великий труд у 50-ті роки. Тоді колгосп був відсталий. Невеликі клаптики землі давали невеликий урожай: по 7 –8 центнерів зерна з гектара збирали поліщуки. Худоба утримувалася в примітивних приміщеннях. Взимку годували тварин лише сіном та соломою. Звичайно, що при таких кормах молока та м’яса вироблялося дуже й дуже мало.
Люди після війни ще бідно жили. Але з кожним роком добробут селян підвищувався. У селі виростали нові будинки, в оселях вистачало хліба. На початку 60-х років розпочали наступ на місцеві болота та чагарники меліоратори. Дехто із селян кепкував: «Нічого із цього не вийде».
Але потім односельці переконалися, що меліорація – важливий резерв для розширення орної земель. Із кожним роком збільшувалися посівні площі. У колгосп надходило все більше сільськогосподарської техніки.
70-ті роки – це час піднесення в житті колгоспу «Радянське Полісся». У 1971 році тут нараховувалося 619 гектарів орної землі. У цей рік ми зібрали по 16,2 центнерів зерна, 115 – картоплі, 77 – овочів, 3,6 – льоноволокна. Валовий збір хліба становив 513 тонн. Тоді було надоєно 486 т молока, продано 100 т м’яса.
Доля накреслила мені бути свідком великих перетворень на Поліссі. Усе це допомогло зрозуміти потреби життя і своє призначення в житті». Ось така статистика голови колгоспу.
Гарні стосунки складалися в Миколи Івановича зі своїми односельцями. У неспокої, у творчому пошуку проходили його трудові будні.
Часто районна газета «Полісся» публікувала статті про наших колгоспників. Економіст Петро Харковець 4 грудня 1973 року пише: «Колгосп «Радянське Полісся» на 109% виконав річне завдання по виробництву льоноволокна. Довге волокно було реалізовано 11-13 сортономером. Найвищий показник у ланці Юхимії Андріївни Юрашкевич.
Ланка значно перевиконала своє зобов’язання. На її рахунку 100 ц продукції, за яку отримано 26 тисяч карбованців. Чим зумовлені такі досягнення колгоспниць? Насамперед, високою організацією праці, що дало можливість не тільки дбайливо обробити посіви довгунця, а й вчасно, без втрат переробити тресту.
Колгоспники довели, що в умовах нашого району льон-довгунець є найбільш високоприбутковою культурою».
А скільки праці потребував далі цей льон!
Неодноразово писала районка про працьовитого механізатора Василя Тимофійовича Марчука, який працював на тракторі МТЗ-5, про ланкову Антоніну Марчук, ланкову Антоніну Бокій.
Нині по Кухченській сільській раді налічується 1400 власників державних актів на право власності на землю. Частина з них забрали свої паї в натурі: хто повністю, хто тільки ріллю чи сінокіс. Процес цей не зупиняється. Фермерів чи фермерських господарств тут не існує. Господарі використовують власні землі для ведення підсобного господарства.
Немає коментарів:
Дописати коментар