середа, 29 квітня 2015 р.

Чарівна лілея – окраса голубого плеса


Якось дівчата вирішили нарвати на озері лілей. І зустріли там бабусю, вона подивилася якось дивно на дівчат, похитала головою та й промовила:

- Хто любить квіти і оберігає їх, - примножує своє щастя й матиме блаженство на Землі. А той, хто поводиться з ними черство, знищує їх - буде нещасним і зазнає кари!

- Чому бабусю ?
- Оце ж я хочу вам розповісти про ці квіти те, що чула від старожилів нашого села ...

Давно це, дітоньки мої, діялось. Важко тоді жилjся нашим людям у селі, часто налітали сюди вороги, грабували наш бідний поліський народ. 

Землі в селі було зовсім мало, кругом вода, і люди гнули спини на полях далеко від села, бо навкруги болота, непрохідні хащі. Діточкам була воля, вони без нагляду часто хлюпалися у воді, бавилися, де хотіли.

Ось тут одного дня до села налетіла татарва, сполохані діти збилися на березі біля озера. Від хати до хати шастали вороги, збирали розлючені, що могли, а потім кинулись на малечу, погнали у воду. Крик, плач, стогін летів у небо, багато дітей потопилось. 

А через рік зацвіли біля берегів озера дивні білі квіти чарівної краси. Легкі хвилі гойдали їх, як діточок у колисочці. Люди назвали їх Ліліями (напевне, від слова льоляти - колисати), милувалися ними, ніколи не рвали їх і дуже любили...

- Отакі це квіточки, любі мої діточки, – зажурливо закінчила бабуся.

Записано від Шкльоди Надії Герасимівни, 1915 року народження, у селі Нобель 

Немає коментарів:

Дописати коментар