Староста села Морочне. Світлина початку ХХ століття |
Нинішнє село Морочне в документах ХVІ століття звучить як «Морочна». Найдавніша згадка про це село зустрічається в 1510 році, коли розглядалася «тяжба» Олизара Дмитровича із селянами Погосту.
У ХVІ столітті історія цього села тісно переплітається із родиною Домановичів. Вони тримали дворища Осташівське, Хмелівське, Величковське, вдова Василевська – Мельниковське.
Хвальчевський проводив тут обміри навесні 1555 року. Господарями морочнівських земель називає Яська Хведьковича, Сидора Ігнатовича, Ждана Гриневича, Матвія Раковича, Богдана Семеновича, Нестора Давидовича, Андрія Василевича, Гаврила Дудоровича, боярина Пінського.
А вже через кілька років Война називає господарями 6 дворищ інколи інших осіб: Мелеховичі (Мелеховичі), Патрикевичі під Локницею (Патрикевичі), Батиївщина (Батиєвичі, Гапович), Сикутишське на Селищі за Млином (Павлович), Андріївське під Моглицями (Дудорович), Мельниковське (Патрикеєвич).
Цікаві топоніми: Вороняче Гніздо, Кобильня, під Млином, під Вільним, під Лавами, на Красницьку, на Іванчу, за Двором, під Глинами, на Островах між болотами, під Грушею. Серед урочищ Морочного названо й Дубчиці.
В урочищі Волковичі тут були землі священика Нобельської Петровської церкви.
У давніх краєзнавчих виданнях знайдено цікаву легенду про заснування села Морочне: «Їхала цариця по Морочній, тут було якесь море.
Везла із собою сина на баржі. Упав син у неї із рук, утопився. Вона зламала очеретину, заткнула в болото і сказала: «Нехай тут все заросте очеретом. Так і сталося».
За час свого існування село Морочне було власністю багатьох особистостей. У матеріалах Мінського губернського межового суду є запис: «Морочне в 1832 році було куплене в Івана Орди, а той придбав його в Івана Терлецького».
Цікаво буде прочитати філологічне дослідження Абрамчика «О говоре жителей села Морочна».
На запропонованому до цієї замітки фото можна побачити сільського старосту села Морочне. Світлина ця зроблена приблизно в 1912 - 1014 роках.
Немає коментарів:
Дописати коментар