При читанні історичних документів про одне село часто трапляється унікальна інформація про інші населені пункти краю. Так трапилося й під час перекладу з польської «Тяжби Олизара Дмитровича із селянами Погосту про встановлення кордону».
Точної дати цього документа не вказано (остання цифра нечітка). Це 1553 або1555 рік. Власник неньківських дворищ Олизар Дмитрович скаржиться, що погостські люди переходять межі його земель та «кривду чинять».
А землі ці його батьку Дмитрові Федоровичу дарував сам князь Федір Ярославович (він правив Пінським князівством у 1501 – 1520 роках).
При цьому неньківський власник вказує, що межею неньківських земель мають бути кордони Морочанські та Річицькі.
Він зазначає, що йому належать острови Дубровично, Паствин, Житин, а кордони його володінь проходять до Раю Перепросте, через урочище Топило, Гантилів Брід, Кіску Моху до Пирога, через урочища Голубщина, Діхтярка аж до Осової.
Тоді старості Хвальчевському було доручено встановити кордони між володіннями Погосту та Ненькович згідно колишніх надань князя Федора Ярославовича.
У своїй скарзі Олизар Дмитрович повідомляє, що коли князь Федір дарував його батькові неньківські землі, він тим же документом надав Климентію Корсаку острів Сирого Кореня - Осову.
Землі Корсака йдуть від Броду до Свідня, що під Осовою.
Ось так було встановлено, що в 1553 - 1555 роках вже існували села Річиця та Осова. А останнє мало ще й рідкісну назву – Сирого Кореня.
Немає коментарів:
Дописати коментар