Чи були Сенчиці колись Синичами?

У третій книзі «Литовської метрики» є запис: «Кочановичу у Добои два ч(о)л(о)в(с)ка: Метети а Чира; а у Синичох Мишимское дворищо. Сопега».

Дослідник Олександр Грушевський робить посилання, що тут іде мова про село Синчичі (нині Сенчиці), у якому король Казимир подарував Качановичу дворище Мишинське.

А ось як пояснюють рівненські науковці цей запис: «Нижче від згадки Синич у 4-ому абзаці є датування, яке подане в підсторінковому посиланні як 1453 рік». Отже, цілком імовірно, що 1453 рік є найдавнішою згадкою про село Сенчиці.

Одне із дворищ Сенчич належало Олизару Дмитровичу. 13 лютого 1551 року він подарував його Михайлові Тенюці.

Хвальчевський проводив обміри у Сенчицях восени 1554 року й описав тут 6 дворищ: Олішевич (господар Максим Лінкович), Щирович (Хведьчич, Приступа, Васюк Василевич), Мікулич (Хведько Богданович), Локатович (Калиник Вирбилович), Павлович (Іван Василевич), Панкратович (Влас Мордвинович). 

У Лаврини Войни запис про це село дуже короткий. Зазначено, що тоді в селі нараховувалося 6 дворищ, а після другого обміру Сенчиці відійшли до земель Київського архімандриту. 

Зафіксовані цікаві топоніми: Велика нива, Злучище, на Люботині, Гачища, Заболоття, Задворець, Сватове поле, Дулгий острів.