Багатовікова історія поліського краю має не тільки героїчні, трагічно-сумні та деколи просвітлені радістю сторінки минувшини, а й цілий ряд цікавих постатей, які залишили для нащадків у різножанрових художніх або мистецьких творах, у науково-дослідницьких публікаціях документальні свідчення чи описи подій.
Яскравою зіркою серед них сяє ім’я видатної польської письменниці Ванди Василевської.
Вона народилася 21 січня 2005 року у Кракові. Батько її був ученим і політичним діячем. Мати Ванди Львівни, закінчивши вищу жіночу школу в Москві, також повністю віддалася громадсько-політичній роботі.
Дівчина виростала серед дітей робітників і селян, бо сім’я жила в робітничому передмісті Кракова. Щоліта вони виїжджали в село, а під час першої поїздки кілька років перебувала разом із бабусею в Карпатах.
Ванда Львівна навчалася в гімназії (з 1918 року), у Ягеллонському університеті (з 1923 року). Закінчивши університет, деякий час учителювала в Кракові та в його околицях. Із 1934 року через революційну діяльність вона втратила право на працю й переїхала до Варшави.
Тут В. Василевська була відома як досвідчений оратор, що гнівно таврує антидемократичну політику уряду, як учасник демонстрацій і страйків вчителів у 1937 році, що був відповіддю на спробу властей взяти під свій контроль їх профспілки. За це Василевську позбавлено права працювати на будь-якій шкільній посаді у всій країні.
Ванда Львівна підтримувала боротьбу за возз’єднання українського народу.
З вересня 1939 року В.Василевська з дочкою залишає Варшаву і їде на Схід. Після закінчення Другої світової війни письменниця живе в Києві, веде багатогранну письменницьку та громадську діяльність.
У післявоєнні роки письменниця стала активним борцем у всьому світі. Вона – член Всесвітньої Ради Миру, голос її лунав на конгресах і конференціях, мітингах у Франції, Італії, Польщі, Швеції, Німеччині. В. Василевська осуджувала тих, хто розпалював вогнища нової війни.
Передчасна смерть 29 липня 1964 року обірвало її кипучу діяльність.
Немає коментарів:
Дописати коментар