Про що розповіли ревізькі казки Погоста Зарічного

Фрагмент карти Пінського повіту 1800 року 

Історія Погосту Зарічного ще досконало не вивчена. Ось нині з’явилися ревізькі казки містечка за 1834 рік. В одній із казок розповідається про міщан. Підписана квитанція цього документа міщанами Кіндратом Кидуном та Семеном Юхневичем. Тоді в Погості проживало 32 родини міщан (90 чоловіків і 95 жінок).

Вони носили прізвища Карпеня, Козьол, Краглевич, Барабаш, Шиманський, Кидун, Юхневич, Гнєдко, Андрушко, Філіпецький, Саган, Клімович, Ходневич, Шостакевич, Матт, Юревич, Баневич, Диневич. Четверо юнаків містечка було віддано в рекрути. Іван та Кирило Краглевичі були в бігах. Антон Юревич у 1818 році пропав безвісти. Матт перевівся в місто Пінськ.

Селяни містечка Погоста належали дійсному статському радникові Олександрові Мартиновичу Філатьєву, а керував у містечку Франц Людвигович Карпович. Серед дворових селян – 3 родини: Скрирські, Шупукові, Мелешко. Дві з них привезені із села Радчицьк, а одна – придбана по купчій від ротмістра Денисенка. Тобто серед дворових селян панського маєтку не було місцевих жителів.

Селяни Погоста мали прізвища Сенютич, Христюк, Якимович, Бабич, Тущук, Тесля, Поліщук. В Івана Теслі був приймак на прізвище Невдаха. Селянських родин у Погості було 9 ( 38 чоловіків та 33 жінки). Матвія Сенютича було перевезено в Таврійську губернію, звідки походив поміщик Філатьєв. У Погості залишилася 2 його сестри. Дивно, але серед селян Погоста не було рекрутів.

Жив у Погості однодворець Мартин Нарольський із братом та його дружиною. Вони працювали у священника Погостської унійної церкви Віктора Хлябцевича. Однодворці – це окрема група державних селян, проміжна між селянством і дрібномаєтним дворянством.

Окрема ревізька казка складалася і для євреїв. У 1834 році в Погості проживали єврейські родини із прізвищами Фіялков, Гольцман, Сидельман, Глуберман, Штенбарг, Гоберман, Рохман, Фрейдман, Штейнгенман, Шульман, Дубильштейн, Кравець, Бермштикштейн, Фурман. Усього було тут 23 єврейські родини (32 чоловіки й 52 жінки). Один єврейський юнак був забраний у рекрути, 1 значився зниклим безвісти.

Села Калець та Муравин належали поміщикові Каспарові Скірмунту. У Кальці записані прізвища Бизина, Хведюшко, Гричина, Кисіль, Пукало, Сазон, Пась, Шикіло, Тур, Йовтух, Войтович. Усього 14 сімей (40 чоловіків і 32 жінки).

Муравин був набагато більшим за Калець: тут записано 31 сім’я (77 чоловіків та 75 жінок). Вони мали деякі прізвища схожі на калецькі, деякі відмінні: Антончик, Орабей, Василевич, Пась, Хведюшко (і Федюшко), Опалько, Саковець, Панько, Токарський, Стокарський, Ладорожський, Мищик, Безмальський, Пукало, Войтович, Созон, Кохно, Костюков, Кальков, Шикало, Старжинський, Ковалевський, Заяц, Опальков, Романович, Сільман, Наварко, Євтух, Кондратчук. Серед муравинських юнаків значиться лише 1 рекрут, а в Кальці - жодного. 

Ревізькі казки допоможуть усім охочим вивчити свій родовід.