Досліджуючи давні документи про Полісся, віднайшла не знану досі й дещо дивну інформацію...
В «Історії України-Руси» Михайла Грушевського є такі слова: «…а в сусідній Пинщині свобідне вареннє пива й меду на власну потребу признавало ся всім: „вольно каждому з мещан, съ жидовъ и съ подданыхъ нашихъ на селахъ медъ сытити и пиво варити на весельє и ку празьникомъ и на властныє потребы свои домовыє, а не на шинкъ” (Уривок з невидрук. контракту у Д.-Запольского).
А оце вчора прочитала, як про це написано в Литовській метриці (архіви документів, що виходили з канцелярії Великого князівства Литовського).
1565 г., августъ 16. Изъ актовыхъ книгъ Метрики Литовской, «Записей» №45, f. 94: «Корчемные напитки, заарестованные въ Пинскѣ или въ принадлежащихъ къ Пинскому староству деревняхъ, дѣлятся между замкомъ и арендаторомъ поровну, а съ тайно привезенныхъ - поступаетъ сверхъ того въ пользу замка 50 к. гр. Вмѣстѣ съ тѣмъ всѣ прежніе привилегіи на держаніе корчемъ уничтожаются.
Вареніе же пива, сыченіе меду, куреніе водки для свадебъ и праздниковъ остается свободными…»
Значить, для власних потреб дозволялося й пиво варити, і мед «сичити» (що це?), і горілку «курити»…
Світлина з мережі Інтернет.
Немає коментарів:
Дописати коментар