Цінності людського буття в творчості білоруського поета Сергія Граховського: любов до рідного краю (Тумаш В. М., Барановська Катерина Іванівна)

Образ матері у творчості Граховського тісно переплітається з образами Батьківщини, рідної мови. 

Для поета Батьківщина й Мати – одне ціле, «адзінае, вышэйшае імя»:

Матчына мова – спрадвечная мова,

І першае ў ёй і апошняе слова, 

Якое ніколі нікому не страціць, - 

Маці-Радзіма, радзіма і Маці.

Рідній Білорусі присвячено поезії «Радзіма», «Любоў мая», «Айчына», «Беларусь», «У Глуску», «Адзіная», «Дубовы ліст», «Пачатак». 

Своє дитинство Сергій Граховський провів у Глуську. Друзі пригадують, що більшість його ліричних віршів виросло із спогадів про глуську пору його юнацьких років. 

Тут сформувалися характер і талант митця. «Глуські спогади – це мур, що тримав його все життя», - стверджує дочка Тетяна Сергіївна Граховська. Нині в Глуську є парк Граховського.

Любов до батьківської землі в поета щира. Ось як ідею громадянськості ліричного героя передає автор у поезії «Дубовий листок»: коли дубові листочки зливаються із жилками на долоні, вони нагадують йому обриси рідної Білорусі на карті світу. 

Уся творчість Граховського складалася й випробовувалася на крутих поворотах та переломах часу. Він завжди поет активного, нестримного громадянського темпераменту, у його творчості знаходять відгук найважливіші події з життя країни. 

Письменник прагне до цікавих людей, до нових місцин, він не обминув у Білорусі жодного району. 

Граховський вітав зміни в житті рідної країни. Коли Білорусь отримала незалежність, коли були повернуті її національні символи, а єдиною державною стала білоруська мова, поет скаже: «Шчаслівы, што дажыў да гэтых дзён, калі знікаюць каты і зладзеі». 

У нього виникає потаємна думка: «Сёння б мне нарадзіцца нанова». Мета такого бажання проста – встигнути розказати про те, що живе в його душі. Вірші цього періоду творчості сповнені високого громадянського пафосу. 

За незалежну Білорусь, за рідну мову Сергій Іванович змагався невтомно. Своїми нарисами, критичними статтями він відгукувався на всі проблеми сучасності. А найбільше письменник боровся проти винищення всього білоруського в Білорусі.

Не декларативними висловлюваннями, а всією творчістю підтверджував Граховський свою незмінну любов та відданість Батьківщині. Ось які слова йшли з глибини його душі: «Любоў мая – зямля мая, адзіная да болю», «Ніколі, Радзіма, ніколі не змагу разлучыцца з табой», «І тым заўсёды ганаруся, што ў шчаслівейшую пару я нарадзіўся ў Беларусі».