З уроків історії кожен із нас знає, що Перша світова війна закінчилася підписанням Брестського (Берестейського) мирного договору 3 березня 1918 року, а згодом -Комп'єнського перемир'я від 11 листопада 1918 року. Це потрактування істориків. А коли ж німці насправді залишили Полісся, коли звідси виїхали російські солдати?
Мені так хотілося дізнатися, які ж факти про завершення воєнних подій на Поліссі збереглися в архівах, у споминах старожилів. Прочитала десятки публікацій волинських та білоруських істориків. Там багато цікавого, та все ж неперевершеною мені здалася розповідь Івана Семеновича Полюховича із Серник, який згодом проживав у Морочному.
Вона вміщена на фамільному сайті Полюховичів: «Я хоч і зовсім маленький був, але пам’ятаю, як солдати, котрі воювали з германцями в Миколаївській війні, після 1917 року тікали із фронту. Іде солдат – брязь гвинтівку в кущі. Їде обоз – брязь ящик патронів прямо на дорогу. Усю оту зброю місцевий люд підбирав, бо ж дуже непевний був тоді час, смутний».
Я зафіксувала кілька свідчень із білоруських сайтів про закінчення війни в Пінському повіті (тоді зарічненські землі належали до цієї адміністративної одиниці): «Летом 1917-го генералы и офицеры буквально уговаривали солдат пойти в решающее наступление. А в итоге после самой мощной артподготовки солдаты доходили до немецких окопов, набирали там вещей и разворачивались назад…»
«Предчувствуя свой близкий отход с Полесья, немцы усилили вывоз леса, различной продукции, домашнего скота в Германию. В Пинске в 1918 году возникла острая проблема с продовольствием...»
Надзвичайно багато інформації про події тих часів подає кандидат історичних наук Поліського державного університету Михайло Вікторович Цуба: «К канцу 1918 года на Палессі дзейнічала каля сотні партызанскіх атрадаў, якія ў хуткім часе былі аб’яднаны ў тры паўстанцкія палкі…
Моцны ўплыў на далейшыя падзеі на беларускіх землях, ў тым ліку і на Піншчыне, аказала лістападаўская рэвалюцыя 1918 г. ў Германіі, у сувязі з якой нямецкі ўрад быў вымушаны адклікаць свае войскі з захопленых у ходзе вайны тэрыторый. Тым не менш да канца студзеня 1919 г. доўжылася барацьба з нямецкімі акупацыйнымі войскамі на Піншчыне...» https://rep.polessu.by/bitstream/123456789/39/3/5.pdf
Отже, хоч де-юре війна була закінчена, де-факто на Поліссі вона продовжувалася…
А вже в 1919 році в Морочному діє волосний революційний комітет Пінського повіту Мінської губернії. Така інформація зберігається в Литовському центральному державному архіві. І цей комітет, крім різних організаторських функцій, як збір податків, розгляд скарг, реєструє зброю, яка належала місцевому населенню. Видаються спеціальні дозволи на перевіз зброї. Уявити навіть важко, скільки ж тоді залишилося її на наших землях…
www.archyvai.lt/lt/fondai/vietine_valdzia_ir_savivalda.html
Дивовижні факти тих часів зафіксувала білоруська кореспондентка Анастасія Занько: «У этой войны были свои правила. Если нет приказа - никто не стрелял. После кровопролитных боев обычно объявляли прифронтовое перемирие, чтобы похоронить убитых… »
У цій публікації А. Занько вміщено спогади німецького офіцера Гроса: «Зимы немцы переживали очень сложно. Морозы до 20 - 35 градусов зимой 1916 - 1917-го как установились с конца января, так до марта и не прекращались. А форма у немцев была никудышная. Не было ни сапог, ни жира для смазывания лица. А два часа как минимум на посту стоять нужно было. Солдаты массово обмораживали себе лица, руки и ноги… Носить же русские тулупы немцам запрещал устав. И летом здесь было не легче - солдат заедали тучи гнуса. Немцы даже у местных спрашивали, что те делают, чтобы их гнус не кусал».
І, мабуть, найневірогідніший факт із білоруських публікацій: «Кстати, у нас же тут солдаты братались. Это не по политическим мотивам происходило, как представляли в советской истории. У солдат были меркантильные соображения. Снабжение немецких войск здесь было очень плохим, но им каждый день выдавали шнапс для профилактики болезней. Многие этот шнапс не пили, а сливали в бутыли.
В российской армии был сухой закон. А при Керенском так и вовсе каторжные работы. А ты попробуй посиди месяцами в болоте без спиртного? Вот так само собой и получилось, что стали меняться. Немцам же нужны были теплые вещи, хлеб.
На Огинском канале была самая широкая нейтральная полоса - до пяти километров, где русские и немецкие солдаты встречались. Караульные патрули в Выгонощах, несмотря на десятки рядов колючей проволоки, умудрялись выменивать на шнапс тулупы, шерстяные носки, шарфы. Они ж тут даже Новый год как-то вместе встречали, - говорят выгонощанские старожилы. - Выпили, закусили. А потом по своим позициям разошлись. Мол, завтра ж воевать…»
https://www.kp.by/daily/26206/3091568/
https://www.kp.by/daily/26206/3091568/
Хтозна, чи й дійсно так було тоді, чи це лише домисли сучасні…
А датою закінчення Першої світової на Поліссі, мабуть, слід вважати початок1919 року…
Немає коментарів:
Дописати коментар