Наш край нині добре відомий своєю вузькоколійною залізницею Антонівка – Зарічне, котра була побудована орієнтовно 1895 року. Пора розповісти, які ж іще залізничні колії діяли на території нашого району. Ось перед вами схема залізничних доріг Південно-Західного фронту 1916 року. На ній позначено населені пункти тодішнього маршруту цієї вузькоколійки: Дубровиця – Хіноч - Борове – Кухітська Воля – Острівськ - Голубне – Зарічне.
Військові історики стверджують, що це була одна з найдовших військово-польових вузькоколійок, що «шла от станции Дубровница на Хиночь, далее - вдоль фронта на север и разворачивалась к Заречному. От станции Хиночь имелась ветка на Антоновку. Общая протяжённость путей составляла 150 км».
Є інформація, що в роки Першої світової війни колія була продовжена до самого села Кухітська Воля. В одній із польських публікацій я відшукала свідчення, що бої за Кухітську Волю були такими тривалими й важкими через те, що «do pobliskiej Kuchockiej Woli Rosjanie pociągnęli kolej wąskotorową dla ułatwienia dowozu materiałów i ludzi na front poleski». Саме колією доставлялися на фронт солдати, зброя, різні матеріали.
У Російському державному військово-історичному архіві зберігається справа 1142 – «Дело Управления путей сообщения железных дорог Западного фронта о постройке узкоколейных железных дорог на участке Кухоцкая Воля – Шины - Заходы. Начальная дата дела - 01.04.1917. Дата дела конечная - 15.08.1917. Листов 41». Прочитавши ці документи, можна було б дізнатися, які плани розвитку цієї колії планувалися надалі.
У селі Мутвиця теж пам’ятають вузькоколійку, яка розпочиналася зразу за селом. Про неї є кілька рядків у спогадах Героніма Тукальського-Нелюбовича: «Ми виїхали до вузькоколійки, що була за півкілометра від нас. Її провели з наказу російського штабу. Без пригод проїхали до Іванчиць. Уночі прибули на станцію Відібор із широкою колією, а далі – до Пінська».
Багато таких доріг будували й німці. Із розповідей старожилів села Нобель відомо, що залізнична колія була й біля однойменного озера, але жодного свідчення цього я не відшукала. У білоруських джерелах серед доріг, побудованих в 1916 – 1917 роках, названо відрізок Юхновичі – Кончиці – Житновичі – Хойно, Невель – Сенчиці. Довжина цієї колійки 67 км. Вона розібрана між 1923 та 1933 роками.
Більшість німецьких колій 600 мм належали до класу «Feldbahn» і були побудовані саме в 1916 – 1917 роках.
Про велику роль залізничного сполучення говорив генерал Олексій Брусилов «Что касается получения двух корпусов в подкрепление, то по нашим железным дорогам их будут везти бесконечно и нарушат подвоз продовольствия, пополнений и огнестрельных припасов моим армиям.
За это время противник по своей железнодорожной сети и со своим многомиллионным подвижным составом по внутренним линиям может подвезти против меня целых десять корпусов, а не два». Перед Луцьким проривом 1916 року військово-польових доріг у зоні російської армії було побудовано біля десяти.
Цікаво, що залізничними коліями транспортувалися зброя, дерево, сіно… Як це робилося, можна побачити на російській та німецькій світлинах, опублікованих в соцмережах.
Немає коментарів:
Дописати коментар