Із-за гори кам'яної
Голуби літають,
Не зазнала розкошоньки,
Вже літа минають...
Це пісня про неї, невгамовну, співучу Євдокію Іванівну Хоружу. Ця людина все своє життя співала. Її запрошували до великих міст і маленьких сіл, в палаци культури і бідненькі сільські клуби. І скрізь вона дарувала людям нашу поліську пісню.
Хоружа Євдокія Іванівна (1914р. - 1995р.), народилась у с. Сенчиці Зарічненського району.
В Сенчицях і звікувала усе своє життя. Партизанка Євдокія Хоружа нагороджена Орденом Вітчизняної війни. А ще вона працювала головою сільської Ради, ланковою місцевого, тоді ще колгоспу. Активна завжди і всюди, була навіть народним засідателем у народному суді.
Закохана в пісню, Євдокія Іванівна спочатку була творчим стержнем хор - ланки, а потім і її душевним хранителем. Слова всіх пісень вона зберігала в пам'яті. А це – кілька сотень. А ще – сама придумувала пісні – спочатку слова, потім мелодію – і вчила інших. На початку дев'яностих років самодіяльному фольклорному колективу села Сенчиці, одному з перших в районі, було присвоєне звання народний.
Згідно з рішенням районної ради від 23 березня 2005 року та розпорядженням голови райдержадміністрації від 02.03.2005р., було прийнято програму «Про збереження та охорону нематеріальної (духовної) культурної спадщини Зарічненщини на 2005-2008 роки». У заходах щодо виконання цієї програми зокрема зазначається: «Заснувати щорічну районну премію за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини імені Євдокії Хоружої (с. Сенчиці)».
Заснування цієї премії є даниною пам'яті пісенній творчості Євдокії Іванівни Хоружої та фольклорному багатству поліського краю.
Література :
«Євдокія Хоружа» : біобібліографічний нарис / Зарічненська ЦРБ. – Зарічне, 2008. – 16 с.
Дубінець П. Любила людей, бо для них жила і співала // Полісся. – 2005. - №16 /15 квіт./
Старість її дома не застала // Обрії Полісся. – 1994. - № 18 /4берез./
Немає коментарів:
Дописати коментар