Як Морочнівський район став Зарічнянським: архівні матеріали розповідають

Краєвид Зарічного. 1946 рік

Ровенська область у складі Української РСР була офіційно утворена 4 грудня 1939 року Указом Президії Верховної Ради СРСР після входження західноукраїнських земель до складу Радянського Союзу. Спочатку область поділялася на повіти, а згодом на райони, кількість яких неодноразово змінювалася (від 30 до 16, а після адміністративної реформи 2020 року їх залишилося 4).

У 1939 році Ровенська область мала 5 повітів: Ровенський, Дубнівський, Здолбунівський, Костопільський та Сарненський. За часів Другої Речі Посполитої на Зарічненщині було 3 гміни: Морочнівська, Вичівська та Кухоцьковільська. Із приходом радянської влади вони вже як волості ввійшли до складу Сарненського повіту.

У січні 1940 року замість повітів та волостей було створено 30 районів. Із Морочнівської та Кухотськовільської волостей Сарненського повіту було утворено Морочнівський район. Села Вичівської волості були віднесені до Висоцького району. Такий поділ був і після Другої світової війни.

Інколи задумувалася: перейменування нашого району та його перенесення з Морочного в Погост – це рішення місцевої влади чи наказ зверху? Тепер знаю: так вирішили місцеві керівники. Ознайомлю Вас із протоколом засідання Морочнівського виконкому райради депутатів трудящих та райкому КП (б)У від 25 липня 1944 року.

Останні села Зарічненщини були звільнені від німців у липні 1944 року. Отож після звільнення території на спільному засіданні виконкому та райкому виступив голова райвиконкому Степан Шмат. Він повідомив про перенесення райцентру із села Морочно (у протоколі, мабуть, помилково написано «Млинок») в село Погост Зарічний:

«Засідання констатує, що в колишньому райцентрі Морочно через дії Другого Білоруського фронту, через нальоти ворожої авіації та через трирічну німецьку окупацію майже всі державні й приватні будівлі були знищені. Виняток становлять 8 приватних будівель, які потребують капітального ремонту. У зв’язку із цим розмістити в Морочному райцентр із його всіма організаціями та підприємствами немає змоги. Це по-перше.

По-друге, колишній райцентр Морочно відірваний від шляхів сполучення: від залізничної станції на 75 км, від водного транспорту – до 20 км. Ґрунтові дороги на під’їзді до Морочного на відстані 5-10 км – бездонні піски, і сам населений пункт – це суцільні глибокі піски. Усе це не дає можливості організувати нормальну господарську, політичну та культурну діяльність. Тому з метою забезпечення в подальшому багатосторонньої господарської, політичної та культурної діяльності слід перенести районний центр в Погост Зарічний, який розташований на березі річки Стир, а до залізничної станції – 55-40 км. Ґрунтові дороги, що ведуть до Погосту Зарічного, тверді. Наявні державні та громадські будівлі в основному дозволяють розмістити тут організації та підприємства.

Просити Рівненський обласний виконавчий комітет депутатів трудящих та обком КП(б)У порушити клопотання перед Верховною Радою УРСР про встановлення та затвердження райцентру Морочнівського району в селі Погост Зарічний.

У зв’язку з тим, що Морочнівський район при німецькій окупації протягом трьох років був базою розвитку партизанських загонів та з’єднань, просити обласний виконавчий комітет депутатів трудящих та обком КП(б)У порушити клопотання про перейменування Морочанського району в район Партизанський, а назву райцентру Погост Зарічний – у село Партизанськ».

Петро Олександрович Бережний, який глибоко знав повоєнну історію Морочного, писав, що в часи війни силами партизанів було спалено багато будинків: районне адміністративне приміщення, будинок культури, бібліотеку, районну лікарню, аптеку, приміщення суду, міліції, їдальню, електростанцію, 11 крамниць та багато іншого. Із липня 1944 року райцентром практично стало село Погост.

Керівники району були впевнені, що їхнє клопотання буде задоволене, тому зразу ж почали перевозити будівлі з Морочного та інших сіл у Погост Зарічний. Пройшло майже 2 роки. Це звернення обговорювалося у верхах, і лише 20 березня 1946 року Погост юридично став райцентром. Тоді Президія Верховної Ради УРСР приймає Указ «Про впорядкування існуючих назв районів та районних центрів Ровенської області». У ньому вказувалося: «З метою впорядкування існуючих назв районів та районних центрів Ровенської області надалі іменувати Морочнівський район, відповідно до назви його центру, Зарічнянський». Назву району як Партизанський не підтвердили. І Погост Зарічний не став Партизанськом.

Дещо раніше, 7 березня 1946 року, було прийнято Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Ровенської області»: «Село Погост Зарічний іменувати село Зарічне і Погост Зарічнянську сільську раду – Зарічнянська». Так із назви цього населеного пункту зникло слово «Погост».

Перший протокол засідання райвиконкому, у якому вже значиться назва району «Зарічнянський», датується 12 квітнем 1946 року. Й одним із його рішень є перейменування району та окремих населених пунктів. На засіданні приймається рішення зобов’язати всіх керівників установ, організацій, підприємств до 5 травня 1946 року перейменувати у своїх штампах та печатках назву району. І що дивно, секретар цього засідання назву району подає як «Зарічнівський».

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 січня 1959 року 11 районів було ліквідовано. Серед них і Висоцький район. Села цього району ввійшли до Зарічнянського та Дубровицького районів. До Зарічнянського приєднали села Серники, Вичівка, Бродниця, Іванчиці, Бутове.

Зарічнянський район проіснував до січня 1962 року. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року було проведено укрупнення районів. Зарічнянський та Володимирецький райони приєднали до Дубровицького.

12 жовтня 1965 року відповідно до українського правопису було внесено зміни в найменування окремих сільських рад. Рішенням облвиконкому № 883 від 12.10.1965 року Зарічнянську селищну раду було перейменовано в Зарічненську, Морочнівську – у Морочненську.

8 грудня 1966 року шляхом дальшого розукрупнення в Ровенській області було створено додатково 3 райони: Зарічненський, Корецький та Червоноармійський. Після цього рішення загальна кількість районів в області збільшилася з 12 до 15. Так Зарічненський район повернувся на карту України вдруге. Й оскільки назва сільради звучала як Зарічненська, район теж отримав назву Зарічненський.

11 червня 1991 року відповідно до постанови Президії Верховної Ради УРСР місто Ровно перейменовано в Рівне, а Ровенська область - у Рівненську. Відтоді це був Зарічненський район Рівненської області.

Постановою Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року був утворений Вараський район. У його склад входять 8 територіальних громад, які раніше належали до складу Володимирецького та Зарічненського районів. Села Зарічненщини об’єдналися в Зарічненську селищну та Локницьку сільську територіальні громади Вараського району.

Ось так часто змінювалася назва та приналежність нашого району.

У 1944 році Морочнівська райрада депутатів трудящих приймає постанову про націоналізацію будинків та використання їх для будівництва райцентру в Погості Зарічному. Ще не раз буде розглядатися питання про облік безгосподарчого, націоналізованого та конфіскованого майна жителів Морочнівського району. На одному із засідань йшла мова про націоналізацію будівель жителів Морочного: Олесюка Василя Івановича, Олесюка Адама Івановича, Шоломіцького Михайла Григоровича, Репецького Костянтина Васильовича, Хоружого Никифора Павловича.

Ось які організації слід було розмістити в новому райцентрі (інколи в одному приміщенні було по 2-3 установи):

1. Амбулаторія. Аптека.

2. Морочнівський маслозавод.

3. Ощадкаса. Райфінвідділ.

4. Заготзерно. Заготсіно.

5. Райком КП (б)У.

6. Райвиконком.

7. Райспоживспілка.

8. Прокуратура.

9. Райвідділ зв’язку.

10. Райспоживспілка.

11. Райпромкомбінат.

12. Відділ держзабезпечення.

13. Нарсуд.

14. Райвідділ НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Районний паспортний стіл. Загс.

15. Райвідділ Наросвіти.

16. Клуб.

17. Райвідділ НКГБ (Народний комісаріат державної безпеки).

18. Райздороввідділ. Райлікарня.

19. Райком ЛКСМУ.

20. Школа.

21. Ідальня.

На початку 1945 року Морочнівська райрада депутатів трудящих приймає постанову про розміщення районних організацій в Погості. Оскільки в цьому селі мало мало державних приміщень, рекомендовано було провести виселення громадян у села Чернін, Муравин та Піщаниця. Громадян із сіл Храпин та Острівськ, з інших районів відселити за місцем проживання. Надалі без дозволу райвиконкому переселятися в райцентр з інших сіл на проживання категорично заборонялося. За невиконання цих розпоряджень встановлювалися певні покарання. За виконанням цих постанов мав слідкувати начальник міліції Широченко. Відселення мали провести до 15 листопада 1945 року.

Із архівних документів 1945 року відомо, що райлікарня була відкрита на Губині в будинках громадянки Олександровської.

Водночас на цьому засіданні було вирішено скласти проєкт найменування вулиць райцентру, виділити приміщення для районних організацій. Голові сільради Погосту було наказано до 15 лютого 1945 року пронумерувати всі будинки райцентру.

27 листопада 1945 року на засіданні Морочнівської райради депутатів трудящих приймається рішення про переселення біженців із райцентру: «У зв’язку з тим, що в селах Острівськ, Біле, Борова, Вовчиці, Дубрівськ утворено озброєні групи самооборони, на які покладені обов’язки охорони майна й життя трудящих району, що створює безпечне життя для всіх громадян села. Виконком постановляє:

1. Пропонувати біженцям усіх зазначених вище сіл повернутися до своїх місць проживання протягом 2 діб.

2. Мешканцям інших сіл переселитися з райцентру в села Чернін, Мутвиця, Вовчиці, Привітівка протягом 2 діб.

3. Зобов’язати начальника райміліції т. Жидкова забезпечити контроль заходів на виконання цієї постанови.

У 1945 році приймається рішення про відкриття базару в райцентрі. Він діяв 2 рази в тиждень. Для цього виділили територію землі 1 га. Там зробили розбивку місць для торгівлі за окремими галузями. Побудували ларки, базарні стійки, навіси. У селах оголосили про дні роботи базару.

13 жовтня 1945 року видається обов’язкова постанова №4 «Про впорядкування вулиць, будинків та огорожі райцентру». Це був особливий вид постанови, обов’язковий до виконання. Нею передбачалося до 25.10.1945 побілити фасади будинків, полагодити та побілити огорожі, засклити шибки будівель, оновити фасади, полагодити біля будинків тротуари, розрівняти по дорозі вибоїни, вивезти із дворів сміття, гній, солому. Під час Жовтневих свят вивісити державні прапори. Невиконання вказаних вимог каралося штрафом.

А в 1946 році приймаються різні рішення по будівництву. Для цього в райцентр перевозили будівлі з різних сіл району. Наприклад, із Дубрівська будівлю клуні Завацького, який виїхав до Польщі, вирішено було перевезти на будівництво гаража райкому партії в Зарічному. У Локниці райфінвідділ дозволив продати молокозаводу для льодівні безгосподарчу будівлю (18 м довжини й 10 м ширини) громадянина Осадника, котрий теж виїхав до Польщі.

Так організовувалася робота в новоствореному райцентрі.