Сьогоднішня розповідь про діяльність революційних комітетів на наших землях. Але спочатку декілька фактів про початок ХХ століття на Зарічненщині.
Перша світова війна. Бої біля Кухоцької Волі, Нобля, інших близьких сіл. Фронт зупинився через річку Прип’ять біля Сенчиць. В одних селах стояли російські війська, в інших – німецькі. І ті, й інші проводили реквізиції - примусове вилучення в місцевого населення майна, продовольства, сировини та худоби для потреб армії.
У 1916 році мінський губернатор побував у Кухоцьковільській та Морочненській волостях й описав свої враження від побаченого: «Вогонь знищив будинки мешканців цього краю. Надходить зима, а селяни живуть у землянках. Вони не мають одягу, їжі, діти мерзнуть від холоду й голоду». У прифронтових зарічненських селах тоді ще й тиф лютував, а лікарів не було...
Революція 1917 року. Про події того року дізнаємося із рукопису поляка Героніма Нелюбовича-Тукальського: «Коли в Морочне дійшли чутки про революцію 1917 року, тут було проведено мітинг, на який зійшлися і фронтовики, і жителі села. Говорили про припинення війни з німцями, про виявлення непокори своїм командиром». Із цього ж рукопису відомо, що в Мутвиці стояв російський штаб, а в сусідніх Неньковичах – німці.
В одному з архівних документів зазначено: «17 травня 1917 року в селі Мутвиця під час привалу повстали солдати 707 полку. Приводом для повстання стала вимога командира 177-ї дивізії генерал-майора Любицького «переписати прізвища конюхів, які пустили своїх коней на поміщицький луг». Член полкового комітету Орлов закликав солдатів заарештувати Любицького, бо той «захищає інтереси поміщиків». Солдати заарештували генерала, відмовилися далі рухатися й повернулися на попереднє місце перебування. У книзі Якупова «Борьба за армию в 1917 году (деятельность большевиков в прифронтовых округах» є такі слова: «Як тільки в селах з’являлися солдати, тут же розпочиналися різкі виступи проти поміщиків».
Ревкоми. А вже в 1919 році в Морочному діє волосний революційний комітет Пінського повіту Мінської губернії, а по селах – сільські ревкоми. Коли вони були створені, невідомо. Ці комітети, крім різних організаторських функцій, як збір податків, розгляд скарг, реєстрував зброю, яка належала місцевому населенню, видавав спеціальні дозволи на перевіз зброї. У Литовському центральному державному архіві зберігається «Именной список лиц, мобилизованных в революционную армию по Морочанской волости Пинского уезда (1919 год)».
Тут названі жителі Привітівки (10 чоловік), Річиці (24) та Малих Телкович (20), які в 1919 році на основі наказу №9 Поліського ревкому були відправлені в розпорядження командира Другого поліського радянського полку Червоної армії по Морочнівській волості. Серед 24 солдатів Річиці 11 носили прізвище Палій. Отож тепер знаємо, що наші земляки на початку ХХ століття проходили службу у Другому поліському радянському полку.
Ще цікавішу інформацію подає ось цей архівний документ із ЛЦДА – «Именной список всего состава революционных комитетов по Морочновской волости».
Це список із 5 чи 3 осіб, серед яких голова ревкому, секретар та члени комітету. Така інформація є по селах Велике та Мале Морочне, Вульці Річицькій, Локниці, Храпину, Новосіллю, Кутину, Неньковичах, Мутвиці, Моровину, Старих Конях, Чернинах, Річиці, Привітівці, Вовчицях, Дубрівську, Кальцю, Погості Зарічному, Осовій і навіть по хутору Коник.
Уважно вивчала імена членів ревкомів наших сіл. Доля деяких із них мені відома. Голова Морочнівського ревкому, 27-річного вчителя Морочненського народного училища Миколу Тишковця, було вбито в 1919 році. Метрична книга не вказує, чиїх це рук справа. Голову ревкому Новосілля Федота Сидорчука вбили вояки УПА. Члена ревкому Мутвиці Феодосія Тимощука (згодом він став головою сільради) вбили німці, а його сина повісили в Картуз-Березі.
Якщо Ви, читаючи цей текст, зможете розповісти про долю когось із названих осіб, буду дуже вдячна.
Немає коментарів:
Дописати коментар