понеділок, 28 жовтня 2024 р.

«Іду на Шляхту», або Історія Нового Села Серник

Жителі Нового Села на мосту через річку Стубла

Новосільці та новосілці. Є на Зарічненщині село Новосілля, що між Храпином та Кухче. І жителів його називають новосільцями («ливончєнами»). Мені пощастило народитися в Новосіллі. А є в нашому краї Нове Село, котре поруч із Серниками. І його мешканці – новосілці. Історія цього населеного пункту, напевне, ніколи й ніким не досліджувалася. Принаймні, нам не вдалося відшукати жодної інформації такого характеру.

четвер, 17 жовтня 2024 р.

Про весілля в Новосіллі: пів віку ХІХ століття

Весілля Марчука Якима з Новосілля

Кажуть, генеалогія нині стала хобі для багатьох українців. А для мене – це вже частинка мого життя. Я познайомилася зі своїми далекими й не дуже родичами, налагодила обірвані зв’язки, які загубили один одного, знайшла багато родичів у сусідніх селах. Ще багато роботи попереду. Керівник Центру вивчення генеалогії «Пращур» Віктор Долецький сказав: «Загалом дослідження роду - це як ремонт. Його не можна завершити, а можна тільки зупинити. Ви самі вирішите, наскільки далеко готові йти». У мене все ще ремонт…

Я виписала всі можливі нотатки про народжених, одружених та померлих по всіх новосільських родах, по роках. А тепер лише читаю їх, як книгу…

середа, 9 жовтня 2024 р.

Історія одного надмогильного пам'ятника на Нобельському церковному цвинтарі



Якщо Ви коли-небудь прошкували стежкою до Церковної гори в Ноблі, справа могли бачити невелике церковне кладовище. Називаю його некрополем, адже тут поховані видатні для поліського краю люди – члени родини священника Варфоломія Прокоповича. Пам’ятаю, коли вперше читала імена похоронених там людей, цікавилася, хто вони. Деякі прізвища були невідомі: Тризно, Кузьмінська. І особливо цікавило прізвище Стрибульська Схоластика… Бо ж Стрибульські проживали в сусідньому Кутинкові…

пʼятниця, 27 вересня 2024 р.

Наші земляки на елекційному сеймі 1697 року


На цій картині анонімного автора зображено засідання елекційного сейму 1697 року. Вона є графічною копією репрезентативної картини Мартіна Альтомонте, придворного художника Яна ІІІ Собеського. На передньому плані картини зображено представників різних станів, виборче поле з учасниками в центрі, на горизонті панорама Варшави з Королівським замком, собором Святого Яна, палацом Красінських. Навколо - натовпи дворянства: Джерело:
https://artsandculture.google.com/asset/the-election-of-king-august-ii-in-wola-near-warsaw-in-1697/tQFyIGwtuLKUAw

середа, 11 вересня 2024 р.

Доля родини Гореглядів із хутора Іваново


На кладовищі села Кутинок є особливі надгробки-пам’ятники. Це три могили родини Гореглядів: одна дорослої людини й дві - дитячі. На могилі жінки Марії Горегляд написані слова російською: «Прости! Увидимся ль мы снова? Сумеет смерть ли нас спасти? Две жертвы жребия земного. Как знать? Итак, прости, прости...» Це початок епітафії, написаної Юрієм Лермонтовим у 1832 році з приводу смерті його батька. Напевне, замовлено такий надпис її чоловіком. В інших двох могилах похоронені діти. Одна з них донька Леоніда, інший запис не вдалося прочитати.

субота, 24 серпня 2024 р.

Про родину Ляховців

Ніна Ляховець та Валентина Ляховець із Новосілля. Рік 1960

Кожен із нас має у своєму родоводі кілька десятків різних прізвищ. Але найважливіше кожному оте, яким тебе записали у свідоцтві про народження. Із яким навчався в школі, вузі. Воно твоє. Найрідніше.

Для мене таким є прізвище Ляховець. Отримавши нові давні документи, упорядкувала ще глибше цей родовід. Найдавніше джерело дослідження – сповідальні відомості Храпинської церкви за 1823 рік. Тоді в селі Кухче жила одна родина Ляховців. 

субота, 17 серпня 2024 р.

Про унікальне село Радове, тепличну столицю нашого краю

Вулиця Березова в селі Радове. Фото Оксани Селевчук
У багатьох поліських сіл давня й багата історія. Хоч не завжди вивчена й досліджена. А є на Поліссі населені пункти, минуле яких поки що під сімома замками. Серед них і Радове – досить величеньке за сучасними мірками село. Де 190 дворів і біля 900 жителів.

Утворилося воно неподалік Кухча. Найдавніше писемна згадка про Кухче – рік 1495: тоді Матіяс Зенкевич звернувся із проханням до княгині Марії Семенової та її сина Василя Семеновича підтвердити право на володіння селами Муравин, Кухче, Телковичі та Іванчиці.