Заріччя: Про село Костюшковичі, про костел Костюшковичі та про дзвін костелу Костюшковичі

Мабуть, випадковостей не буває. Ця інформація чекала на вивчення. Давно…
Ми спілкувалися з керівницею Кухітсько-Вільського ліцею Людмилою Миронюк. Віднедавна долучили її до міжнародного проєкту «RodRo». Пані Людмила допомагає нам уточнювати деякі деталі з історії роду Ордів, які здавна мали землі в Кухітській Волі.

І 21 березня надіслала мені цікаві світлини з текстом: «А ще гляньте, який у нас цікавий церковний дзвін: польський надпис і дата 1938 рік». Розглянула уважно фото, прочитала прізвища… Заінтригував мене цей дзвін…

Напросилася на розмову до священника Кухітсько-Вільської церкви Івана Парипи. Отець Іван розповів, що вперше побачив цей дзвін у колгоспному складському приміщенні. Разом із парафіянами викупили його й встановили біля церкви. Звідки цей дзвін, чому потрапив до Кухітської Волі, він не знав. Але добре діло зробив отець Іван: зберіг нам інформацію про цілий пласт нашої історії.

Збивав із пантелику надпис на дзвоні: «Dzwon wylany dla kosciola w Koscushkowiczach. R. P. 1938». Що ж то за Костюшковичі? Гугл показує, що таке місто є в Могильовській області Білорусі? Мабуть, звідси передали дзвін у Павліново, де проводилися католицькі богослужіння…

Вирішила передивитися свою електронну бібліотеку, де завантажено до сотні краєзнавчих книг. Переглядаю «Spis Kościołów i Duchowieństwa Diecezji Pińskiej w Rzeczypospolitej Polskiej» (1935). І… знаходжу там інформацію про село Костюшковичі, котре розташоване за 3 км від Кухітської Волі І й за 6 км від Острівська…

Із переліку парафій ІІ Речі Посполитої три костели знаходилися на зарічненській землі: у Морочному, Вичівці та Костюшковичах. Костюшковичі описані під номером 9. Зазначено, що парафія спроектована. Богослужіння відбуваються в імпровізованій каплиці в шкільному будинкові. Будівництво постійної каплиці розпочато. Обов’язки адміністратора виконує ксьондз Чеслав Наумович Зак, піар. Число парафіян – 426. У Млинку розпочато будівництво каплиці. Пошта та залізнична станція знаходяться за 3 км в Кухітській Волі.

До парафії належать села: Костюшковичі, Біла (31 км), Борова (19 км), Бишляк (32 км), Телковичі Великі (28 км), Озери (10 км), Кухітська Воля І (3 км), Кухітська Воля ІІ (4 км), Лядо (10 км), Майдан (4 км), Млинок (25 км), Новосілки (36 км), Островок (6 км), Острівськ (5 км), Перекалля (17 км), Стрижень (14 км), Стир (26 км), Тараж (29 км), Тиховиж (11 км), Вовча Гора (3 км).

У VII томі довідника «Wykazy osob z akt parafialnych diecezii Pinskiey do roku 1947» є розділ «Spis parafialna diezii Pinskiey w roku 1935» («Парафіяльна мережа Пінської єпархії в 1935 році»). Там зазначено, що в Костюшковичах діє парафія, до неї входять усі зазначені вище села. А в Млинку будується католицька каплиця.

У статті «Diecezja pińska (1925–1939). Rys historyczny» Марека Галабурди зазначено, що в 1935 році рішенням єпископа Букраби утворено Янівський деканат, який відокремився від Пінського деканату. Костюшковичі з каплицею у Млинку та Любешів стали парафіями цього деканату.

З інформації про стан цього деканату на 1938-1939 рік можна встановити, що костел у Костюшковичах мав назву Святої Трійці.

Костел у Костюшковичах згадується і в VI томі серії «Katalog zabytków sztuki w Polsce».

Що ж то за село - Костюшковичі? Розглянемо «Карту польську квадрат P42_S41 (Kuchecka Wola)», котра була видана у Варшаві в 1931 році. А там замість Павліново позначено село Костюшковичі, де було всього 23 двори. І тут, у цьому невеличкому поселенні вирішено було будувати костел. Не в Кухітській Волі, де був 301 двір, не в Острівську, де було 68 дворів.

Напевне, через те, що тут було приміщення, де вже проводилися раніше богослужіння. І вигідне місце розташування. На цій світлині на фоні будинку, де проводилися богослужіння, поляк Ольчак Станіслав. Він приїздив у Павліново в 1990 році.

Але чому змінилася назва села? Висловлюю свої власні припущення.

Частину села Кухітська Воля було названо Павліново на честь дочки Тобіяша Орди Павліни. Такі відомості вміщені в дослідженні родоводу Януша Орди. До того в Тобіяша померло 2 сини Владислави. Обидва вони похоронені в Кухітській Волі поруч із дідом Івоною Ордою.

Коли Орди продали маєток Кухітську Волю й Павліново, невідомо. Але в спискові маєтків Пінського повіту за 1930 рік власницею маєтку Кухітська Воля значиться Марія Микульська, а Павліново тоді належало Кочановському Василеві.

Напрошується висновок, що село Павліново перейменували на Костюшковичі в 1931 році. Про явища перейменування сіл можна прочитати в польських документах 30-х років ХХ століття. Наприклад, тоді маєток Dobre Drewo перейменували в Dobre. Якщо в документах 1930 року записано ще Павліново, то на карті 1931 – уже Костюшковичі. Звісно, десь в архівах збереглися документи про це перейменування. Колись хтось їх відшукає…

Перейменування відбулося саме тоді, коли розпочинали організовувати католицьку парафію. Названо так, напевне, на честь Костюшка – національного польського героя, організатора повстання 1794 року. Тадеуш Костюшко навчався в Любешівському колегіумі, який заснували піари. А парафія Костюшковичі спочатку належала до Любешова, до того ж організовували цю парафію й костел теж піари. Ордів у Кухітській Волі та Павліново в 1931 році вже не було, тому відстоювати звиклу назву ніхто не став.

Колегіум у Любешові було створено у XVII сторіччі при монастирі католицького ордена піарів, заснованому коштом князя Яна-Кароля Дольського. Піари (піяри) - католицький чернечий орден, який займається навчанням юнацтва. У Любешівському колегіумі садили поруч на лави дітей шляхти і простолюду, католиків біля православних, протестантів біля євреїв. В ньому не було дискримінації ні етнічної, ні станової, ні релігійної.

Тадеуш був четвертою, наймолодшою, дитиною Людвіка Костюшко та Теклі Ратомської. Родина хоч і мала шляхетське походження, але не була занадто заможною. Коли у 1758 році помирає голова родини, Тадеуш змушений полишити навчання у колегії піарів у Любешеві через брак коштів.

За організацію повстання в момент, коли після двох поділів Річ Посполита практично припинила своє існування та опинилась під повним контролем трьох імперії, Костюшко став героєм та символом боротьби за незалежність для поляків. Можливо, на його честь поляки й назвали Павліново Костюшковичами. Принаймні в назві села чітко виділяється слово «Костюшко».

Але в народі збереглася назва Павліново. Ця назва була дуже популярна. У виданні «Землевладельцы Минской губернии. 1861 – 1900» зафіксовано 2 таких села: Павліново або Кухоцька Воля та Павліново або Лищ. Були населені пункти Павліново й у Мозирському повіті, і в Мінському.

У 1938 році для костелу, який розпочали будувати в Костюшковичах, було вилито дзвін. На дзвоні вказані імена тих, хто його пожертвував: Йозеф Міка, Станіслав Сікорський, Зенон Тарновський, Роман Лещинський, Владислав Злотковський, Теофіл Лечковський, Іван Ціхон, Богдан Матишко, Мічеслав Павловський, Людвіка Богорська, Марія Коеліхенова, Костянтин Петровський, Броніслав Моздорф, Матеуш Адамчук.

Вдалося встановити деякі особистості, зазначені тут. Марія Коеліхен - це власниця частини маєтку Борова та Висуш-Тараж, Людвіка Богорська – власниця другої частини Борової й Тиховижу. «Poleski dziennik wojewodzki» за 1929 рік вміщує інформацію, що ці дві поміщиці тримали ліси для організації полювання: Богорська – 4500 га, Коеліхен – 6000 га. А Костянтин Петровський – це власник фільварку Стрижень.

Оскільки в Польській Республіці проводилися аграрна реформа, багато земель виставлялося для продажу. Так, у 1934 році землі в Костюшковичах купили Станіслав Жолендовський та Яків Міка: Станіслав -10 га (ділянка №29), а Яків – 5 га (ділянка №28). А Марія Микульська ділянки №18 та №19 в Кухітській Волі продала Миколі Луцевичу. Одним із фундаторів дзвону для костелу в Костюшковичах був Йозеф Міка із родини Міків, які придбали тут землю.

Зафіксовано навіть документ на коня жителя села Костюшковичі.

Цікаво, що в 1940 році школа, яка діяла в Павліново, носила назву «Пауліновська». Це була єдина в Морочнівському районі школа, де навчання проводилося польською мовою. У початковій школі було 4 класи. Навчання у дві зміни проводив один учитель. На жаль, його прізвище в документові станом на 20 січня 1940 року не вказувалося. У Павлінівській початковій школі навчалося 60 дітей. Напевне, це не лише жителі Павлінова, а й навколишніх сіл та хуторів, де проживали поляки.

А вже у звіті про підсумки роботи шкіл Морочнівського району в 1944-1945 роках вказувалося, що 101 учень району виїхав із батьками «за Буг». Тобто після Другої світової війни 101 дитина виїхала до Польщі.

Виїжджали з Полісся й учителі-поляки. Для цього вони отримували спеціальний дозвіл. 16 липня 1945 року виконкомом Ровенської облради була видана постанова, у якій передбачалося виплатити шкільним працівникам польської національності відповідних коштів за відпустку.

А будинки тих, хто виїхав у Польщу, використовувалися по-різному. Це були хати-читальні, медпункти або житло для інших сімей. У Кухітській Волі І в будинку поляка Луцевича Миколи розташували школу, у Кухітській Волі ІІ школа була в будинкові поляка Сосновського.