Від кого пішло село Дубрівськ: 18 родин 1765 року та 31 родина 1811 року

Світлина із фондів РОКМ. Оригінальна ступа для зерна із села Дубрівськ 1940-х років

Село Дубрівськ було «осаджене» на серницьких островах на початку ХVІІ століття. Воно було державним. Хто вони, ці перші поселенці, невідомо. А от про жителів ХVІІІ століття є конкретна інформація з тарифу 1765 року. Тут записано 18 дубрівських родин.

Найбільше в селі було Ковтуновичів: Петрук (мабуть, Петро) – син Семена, Петрук – син Васька, Гриць та Патей. У селі діяла мельниця, тому тут жило три родини Мельників: Семен, Андрій та Михайло. Три сім’ї носили прізвище Смаглюк: Гнат, Борис та Ілля. В одному варіанті прізвище це записане як «Шмаглюк». Було дві родини Біленських - Денис та Дмитро. Мабуть, вихідці із сусіднього села Біле.

Одна родина мала прізвище Стрілець. Походить це прізвище від назви давньої професії. Стрілець - одна із старожитних категорій лісних службовців, відома ще з першої третини ХIV століття. Це своєрідні лісні слуги, охоронці лісів. Вони мали право використовувати вогнепальну зброю проти порушників, конфісковувати його речі, затримувати й конвоювати до в’язниці. Щоб витримати тяжкі службові обов’язки, кандидат у стрільці повинен був володіти великою фізичною силою, міцним здоров’ям, уміти користуватися вогнепальною зброєю та досконало знати місцеві ліси. А ще утримувати коней, мати рушницю. 

Стрілець міг відмовитися від служби, тоді його переводили на панщину. Часто така посада передавалася від батька до сина. Тому, мабуть, одна дубрівська родина отримала таке прізвище. Стрільців у Дубрівську було багато, бо навколо росло багато лісу. Таку службу несли Ковтунович Петрук Семенович, Ковтунович Патей, Мельник Семен, Стрілець Яким, Смаглюк Гнат та Шмаглюк Ілля. Прізвище Стрілець донині є в селі Борове.

Жили в Дубрівську родини Уса Івана Микитовича та Усітка Івана Кириловича. Напевне, від прізвища Ус пішли й Усовичі, які проживали тоді у Вовчицях.

Були тут родини Мойсея Рабчука, Гриця Павловича, Сидора Драки. У родинах проживали їхні зяті та швагрі: зяті Іван Костюкович та Дмитро Якубович, швагри Андрій Семенович та Хведор Холодько Прихудько. У деяких родинах записані «синовці» - це сини братів або сестер. Усього в Дубрівську було 18 синів та 22 «кревних» (родичів) чоловічої статі.

Жителі Дубрівська разом із жителями Сварицевич тримали в оренді корчму. Платили кварту – четверту частину від усіх доходів на наймане військо - 125 злотих 2½ гроша.

Дізнатися, як змінилося село майже через 100 років, дозволяють записи в ревізькій казці Дубрівська, складеній 19 вересня 1811 року. Село тоді належало поміщиці, полковниковій Гонораті Бароновій Герздорфовій, а знаходилося в оренді в Адама Скірмунта. Усього кріпаків-чоловіків було в Дубрівську 89 чоловік.

Якщо найпоширеніше прізвище села в 1765 році звучало як «Ковтунович», то в ревізькій казці – як «Колтунович». Ковтуновичів записано 13 сімей. Це були великі сім’ї, які мали по 3-4 сини. Особливою популярністю в селі користувалося ім’я Іван. Воно звучить у ревізькій казці 20 разів. У Петра Патийовича Ковтуновича було аж два сини Івани. І серед дорослих, і серед дітей зустрічається цікаве чоловіче ім’я Патей. А ще Веремій, Йов, Стимко, Левонтій.

У ревізькій казці записано 6 родин Смаглюків. У двох родинах збереглося прізвище Мельник, а от Мельниковичів було аж 5 сімей. Була тут одна родина Костюкович. За попередньою ревізією у Дубрівську було записано дві родини Драків, але всі чоловіки цього роду вже померли до 1811 року, і прізвища Драка в селі не було.

З’явилися нові прізвища: Ситчук, Наумець, Кузло. Родина Наумець уже зникла в 1811 році, хоч була в попередній ревізії. Дубрівські зяті записані без прізвищ: Андрій Грицов, Харитон Дмитров, Федір Кирилов, Василь Борисов.

Багато хлопців села було віддано в рекрути: Данило Ситчук, Кіндрат, Григорій та два Івани Ковтуновичі, Яким Кузло. У Степана Мельника два сини забрано в рекрути: Мартина (у 1797 році) та Юхима (у 1810), в Андрія Мельковича в 1806 році забрали зразу два сини – Наума та Івана.

Частину жителів Дубрівська в 1802 та 1806 роках було переведено в село Старі Коні: Євтух Ковтунович із синами Іваном, Федором та Мироном, Ілля Ковтунович, Іван Ковтунович, зять Семена Ковтуновича із сином Яковом.

І найцікавіше: у 1810 році Артем Аниськов Ковтунович був переведений у місто Вільно (нині Вільнюс). Усього в Дубрівську було записано 31 господарство. І одне з них перестало існувати: у родині Ковтуновича Аниська 40-річний син Артем був переведений у Вільно, а 25-річний син Ілля – у Старі Коні. І в ревізії 1811 року біля їхніх прізвищ стоїть прочерк.

Вивчення історії села продовжується...