Історія шлюбу в Морочному 1792 року

Весілля в Морочному. Світлана із сайту «Archiwum Muzyki Wieskiej»

У Морочненській церкві збереглися унійні метричні книги. У книзі реєстрації шлюбів прикріплений документ 1792 року, який має назву диспенсація. Це спеціальний дозвіл на укладення шлюбу, право на відступ від норм церковного чи юридичного права для конкретної особи, виданий церковною владою через близьку спорідненість наречених.

У 1792 році вирішили одружитися парафіяни Мороченської церкви Еліаш (Ілля) Лацевич та Маріанна Савичівна. А були вони далекими родичами. Усім нам відомо, що одруження між кровними родичами церквою заборонені, ось чому вони звернулися до єпископа Горбацького за диспенсією.

Із книги запису шлюбів: «Оскільки при перевірці не виявлено жодної перешкоди, жодного ступеня спорідненості чи свояцтва, забороненого правом, мені було дозволено їх повінчати від Його Милості єпископа Йоахима Горбацького. Я уклав шлюб між уродженими особами: Еліашем (Іллею) Лацевичем і Маріанною Савичівною, парафіянами церкви Мороченської. Цей їхній шлюб був укладений урочисто. Свідками були Леон Лацевич, парох Видчівки, а також Адам Шеметило, парох Погосту, обидва поважні люди. Під чим підписуюся Шумакович, парох Локницький та Нобельський».

Ось що розповідає документ, що дає право священнику повінчати пару попри родинний зв’язок: «Милістю Апостольського престолу єпископ Пінський, кавалер ордена святого Станіслава шановному деканові та іншим духовним урядникам.

До нашого уряду було подано прохання від чесного юнака Еліаша Лацевича та від шляхетної дівчини Маріанни Савичівни, щоб ми дозволили їм вступити до стану подружжя. Було представлено, що між ними існує кровна спорідненість у третьому та четвертому ступені, частково змішаному. Оскільки вони є людьми убогими і бажають укласти шлюб, а після проведеного розгляду та належного розпитування було встановлено правдивість поданих відомостей, тому ми дозволяємо надати їм диспeнсaцію і дозволити укласти шлюб, за умови, що перед цим будуть виконані належні оголошення та церковні приписи.

Отже, дозволяємо, щоб після виконання всіх церковних вимог цей шлюб був укладений і благословенний Церквою. Дано з нашого уряду для належного виконання, щоб через це споріднення не виникла жодна інша перешкода, дозволяємо укласти шлюб, оскільки йдеться лише про спорідненість у третьому та четвертому ступені змішаному. Тому наказуємо, щоб перед укладенням шлюбу були оголошені три шлюбні оповіді (заповіді) у парафіяльній церкві, відповідно до звичаю Церкви.

Якщо ж після цих оголошень не з’явиться жодної іншої канонічної перешкоди, тоді дозволяємо їм прийняти таїнство шлюбу. Крім того, наказуємо, щоб цей дозвіл було записано у книгах метричних Святої Церкви, на вічну пам’ять. Після виконання всіх церковних вимог священник може дозволити укладення шлюбу між згаданими особами. На підтвердження цього цей документ підписано і видано. Дано в Пінську, дня 20 травня 1792 року. Йоахим, єпископ (підпис)».

Нареченою, напевне, була донька мороченського священника Мартина Савича, бо вінчав молоду пару локницький священник Шумакович, свідками були священники Вичівки та Погосту. Їм’я нареченої в метричні книзі записане як Маріанна, а в дозволі на шлюб - як Анна.

А в 1811 році вінчалася друга донька мороченського священника Мартина Савича – Праскеда. Вона виходила заміж за Потапівського адміністратора Степана Лукашевича. І знову таїнство шлюбу здійснював локницький священник Томаш Шумакович.

А всього в 1792 році в Морочному було аж 10 шлюбів, хоч у 1791 – усього 3, а в 1793 – 5 шлюбів.

Свідками на весіллі тоді було два чоловіки, зазвичай від нареченого та від нареченої.