На службі у місцевих панів (Спогади Марії Марчук)

У поліських селян залишилися різні спогади про польських панів. В основному вони негативні. За статистичними даними початку ХХ століття відомо, що 70% земель у Морочнівській гміні належало поміщикам. 

Це 57 тисяч га. Ще 930 га було в руках церкви, 624 га виділено польським осадникам. І лише 62,7 га належало селянам, які становили 90% населення гміни. 

Ось чому поліський селянин не міг і не хотів розуміти польського пана. У селі Кухче науковцями записане таке прислів’я: «Тяжко жилося за Корсака, намучилися і за Орди» (Це прізвища володарів цього села).

Жителі Новосілля з гордістю говорили, що пана в нашому селі не було. Селяни самі вирішували, до кого піти на заробітки: до Корсака в Кухче чи до Ридзевського в Храпин.

Марія Яківна Марчук розповідала, що найчастіше йшли новосільці в найми до Храпина. Про дружні відносини із храпинськими панами згадували і в родині Ляховців, і в родині Юрашкевичів. 

А хто вони, ці Ридзевські? Про них можна дізнатися із спогадів Героніма Нелюбовича-Тукальського, володаря маєтку в селі Мутвиця: «Власником маєтку у селі Храпині був Лук’ян Ридзевський, учасник повстання 1863 року. За участь у цьому повстанні був засланий на Сибір. 

Він мав золоте серце, і його дуже поважали селяни. Під час однієї із поїздок у маєток Кухче після Першої світової війни гості застали Лук’яна за дуже незвичайним для пана заняттям: він у полотняній свитці пас власні корови. На зауваження родичів, що це не панське заняття, відповів: «Гляньте, що сталося із Храпином. Згоріло все село. У всіх селян роботи вистачає. Я жив у Сибіру, і то було добре, а у себе дома і в землянці краще».

Відвідали гості його землянку. Ліжко було чистеньке, по-спартанськи застелене, покрите рядном з рогозу. Пізніше Лук’ян відбудував садибу. Довго відбудовувався цей господар, бо не захотів брати кредити у євреїв. І була це проста хата, але мала традиційний ґанок з колонами. 

У ній все було облаштовано просто і скромно. Меблі з натурального дерева, не фарбовані. На вікнах кольорові перкалеві фіранки, на підлозі домоткана тканина. А на вікнах у горщиках цвіли квіти.

Лук’ян Ридзевський завжди був мовчазний, рідко сміявся, але це була лише видимість суворості. Від нього практично ніхто не постраждав, бо він був готовий допомогти, чим міг. Селяни часто приходили до нього зі своїми клопотами, особливо після пожежі, коли відбудовувалося село. 

Як правило, він не відмовляв, але дуже не любив тих, хто робив крадіжки. Казав: «Попроси, для чого красти?». Земля Ридзевських була добра, ліс гарний. За гроші, отримані від продажу лісу, і був відбудований будинок.

Про добросусідське ставлення жителів села Храпин до пана Лук’яна свідчать його похорони. Пізня осінь, вітряно. Але не тільки жителі Храпина, а й навколишніх сіл зійшлися на похорони. Селяни несли труну на руках аж до самого кладовища. Після пана Лук’яна управляв маєтком села Храпин Тадзьо Ридзевський».

Досліджуючи метричні книги Храпинської парафії, ми бачили, що дворянка Марія Георгіївна Ридзевська неодноразово ставала хрещеною матір’ю новосільських новонароджених, хоч за віросповіданням була католичкою. Слід додати, що і Храпинська церква в 1830 році була побудована за кошти поляка Ридзевського.

Інколи жителі села працювали у багатших селян, які наймали собі на допомогу помічників. Пізніше їх назвуть куркулями. У ДАРО зберігаються списки куркулів Морочнівського району. Після встановлення радянської влади по всіх сільських радах були проведені збори по визначенню куркулів у селі. 

У Новосіллі таких не виявилося: чи їх і дійсно не було, чи односельчани не захотіли відправляти своїх людей до Сибіру. В Острівську, наприклад, до куркулів віднесли Омельчука Антона Наумовича, який проживав з жінкою, дочкою, сином і 3 внуками. Мав 20 га землі, 4 га пасовищ, 0,5 га лісу. Тримав у господарстві молотилку, віялку, лісопильний завод, паровий млин. Постійно наймав на роботу до 50 селян. Там працювали інколи й новосільці.

Наймалися бідніші селяни також і до своїх односельців. Наприклад, сирота Микола Ляховець пас череду корів усіх жителів села тільки за те, щоб його в цей день погодували. І не завжди це були ситні сніданки й обіди. Дехто геть забував дати дитині їсти. До багатших селян Новосілля належали Новаки, Юрашкевичі.