Історичні джерела повідомляють, що на початку ХХ століття земельні відносини на Поліссі характеризувалися пануванням великого поміщицького землеволодіння. Панські маєтки, які на початку 20-х років не нараховують і 1% усіх господарств, мали 40,5% усіх земельних угідь.
У середньому на поміщицьке господарство припадало 500 га, а на селянське господарство 2 – 7,5 га землі. Зайві вільні руки в селянських господарствах були джерелом поповнення дешевої армії сільськогосподарських робітників, яких налічувалося в різні роки від 80 до 100 тисяч осіб.
Частина бідних селян, шукаючи кращої долі, виїхали до Західної Європи, США, Канади, країн Латинської Америки. З 1921 по 1939 рік рідні місця змушені були залишити 130 тисяч осіб.
Із метою зниження соціальної напруженості влада пішла на аграрні реформи. У липні 1925 року сейм Польщі прийняв «Закон про здійснення земельної реформи», який увійшов в історію під назвою «Закон про парцеляції і комасації».
Складовою частиною реформи було проведення так званої парцеляції, тобто продаж дрібними ділянками (парцеллами) частини поміщицької та державної землі, а також комасації (хуторизації) та ліквідації сервітутів.
Із 1921 по 1925 роки в трьох західнобілоруських воєводствах під виглядом парцеляції поміщики продали близько 450 тисяч гектарів землі. Середня ціна 1 га землі по парцеляції була 610-830 злотих.
Основними покупцями землі були торгівці, підприємці, чиновники, осадники. Із 1923 по 1938 рік у Віленському, Новогрудському та Поліському воєводствах було переселено на хутори 259,3 тисяч селянських господарств, що становило 43% господарств і 50% селянської землі. Але в нашому селі хутірна система не прижилася. Новосільці практично не виселялися на хутори.
Парцеляція в Новосіллі проводилася в 1927 - 1928 роках. У ДАРО зберігається «Техническое дело о проведении парцеляции в имении Храпин Морочновкой гмины Пинского уезда, составленное Полесским окружным земельным управлением Полесского воеводства» під №2874.
Там на карті позначено кожен кусочок орної землі від Храпина до Новосілля, Кутина, Острівська, Перекалля, Задовжа. Записано імена їхніх власників. Перераховано ліси, мохи, рови, дороги, луги, пасовища. Названо цифри, градуси, мінути. Цікаво, що не всі навколишні землі належали жителям нашого села, зустрічаються прізвища власників із навколишніх сіл.
Окремо позначено сервітутні кордони села Новосілля. Як стверджує дослідник Полісся Олександр Цинкаловський, сервітут – це право користуватися дорогою, пасовищем, водопоями, лісом. Запроваджено було сервітути в ХVІІ столітті, а на початку ХХ їх ліквідовували, бо польський уряд вважав, що вони негативно впливають на якісне ведення господарства.
Так, пасовищний сервітут не давав можливості належно охороняти ліс. Випасання худоби в лісах призводило до знищення молодих дерев, руйнування гнізд. І як можна було знайти кордон, до якого, згідно з сервітутом, можна було гнати череду? Лісний сервітут дозволяв селянинові брати ліс на опалювання будинків, обгороджування садиб. Виходило, що цей сервітут дозволяв і селянину бути в лісі господарем, хоча цей ліс належав панові. Виникала маса суперечок.
Замість права користування лісами та пасовищами (сервітутне право) селяни отримували землю.
Аграрна реформа передбачала і комасацію (об’єднання) грунтів в єдиний наділ. Поляк Геронім Тукальський-Нелюбович у своїх спогадах розповідає, як це практично проводилося в наших селах: «Селянам необхідно було взамін сервітуту виділити землі. Домовлятися господарям слід було так, аби та земля влаштовувала селян. Було вирішено віддати селянам землі, на яких ріс ліс.
Довелося провести вирубку і продати деревину. Перед тим, як розпочати рубку, ліс фотографували. Залучено було до роботи багато людей. Розраховувалися з кожним індивідуально. З’явилося багато перекупників лісу. При покупці вони дуже багато деревини відносили до браку. Але їх прилякали, що господарі самі повезуть продавати ліс у Гданськ. Тоді цього браку стало набагато менше. У часи ліквідації сервітуту на Поліссі набагато поменшало лісів».
Роботи по проведенню аграрної реформи в Храпині та Новосіллі було розпочато 2 листопада 1927 року, а заключний документ підписано 28 листопада 1928 року. У сусідньому Кухчі такі обміри проводилися з 13 грудня 1927 року по 12 жовтня 1931 року.
Для тих, хто захоче достеменно вивчити топоніми нашого краю, документи по парцеляції стануть неоціненним джерелом інформації.
Немає коментарів:
Дописати коментар