Доля новосільських євреїв

Традиційно на Поліссі в кожному селі оселялися євреї. Вони тримали лавки (магазини), займалися комерцією. Не стало винятком і наше село.

Тут жила сім’я єврея Гершка. Перед війною ця родина вже займалася сільським господарством, як і всі селяни. 

А ще ці євреї були вмілими будівельниками. Вони будували добротні хати в Новосіллі та в навколишніх селах.
Як стверджує Новак Анастасія Миколаївна, євреї на Поліссі були багаті й бідні. А в Новосіллі жили бідні євреї.

У будинку з Гершком мешкали його сини Мейша та Довід, невістка Грилка та дружина Хася. Жили у великій злагоді з жителями Новосілля. «Особливо дружили з євреями Домініка та Микола Марчуки», – згадує Марчук Микола Матвійович.

Коли прийшли німці, євреї сховалися в лісі, жили там кілька місяців. Новосільці носили їм їсти, а потім родина Гершка вирішила вийти з лісу. Коли в село прийшли німці, вони повезли всю сім’ю в невідомому напряму. Згодом вияснилося, що їх розстріляли і закопали в загальній могилі в селі Морочне. У будинку Гершка німці розташували постерунок, тобто свою поліцію. 

У селі Морочне добре пам’ятають той страшний день. Нами записано розповідь жительки цього села Віри Іванівни Савчук: «Ми були малими дітьми, але коли сказали, що в село звозять євреїв, побігли подивитися, що ж там таке готується. 

Ніхто не міг уявити такого страхіття. Була вирита велика-велика могила. Біля неї поставили тих нещасних і почали в них стріляти. А потім прикопали трупи. Серед них були ще й живі, тому та величезна могила геть шевелилася. Німці нікого до неї не підпускали. Крові було стільки, що все навкруги здавалося червоним». 

Ця трагедія сталася в 1942 році на горі Маяк. Там покоїться 542 євреї, серед них - 147 дітей. Довго через це місце пролягала дорога. А в 1996 році православні прихожани разом із правлінням колгоспу «Прип’ять» установили на місці поховання пам’ятник. Ініціаторами цього благородного вчинку були місцевий священик Павло Дубінець та тодішній голова колгоспу Петро Бережний. 

Отже, сім’ю Гершка у роки Великої Вітчизняної війни спіткала така ж доля, як і багатьох євреїв. 

У родині Юрашкевичів зберігається легенда про єврейське золото, заховане поблизу подвір’я Юрашкевича Макара. Колись, нібито незадовго до приходу німців у село, єврейка розповідала дружині Макара Тетяні, що неподалік їхнього колодязя закопане родинне золото єврейської сім'ї. 

Сказала тій, що в скрутну хвилину вона може його використати. Але згодом місце розташування тієї криниці було забуте, тому ніхто і ніколи не шукав отой скарб. А ще Тетяна була людиною набожною, тому й не дозволяла собі займатися марними пошуками. 

Сьогодні, напевне, ніхто із молодих новосільців і не відає про те, що поруч із їхніми прадідами в селі жили і євреї.