Фамільні архіви - це унікальне явище в історії України. Через документи, які зберігаються в них, ми можемо дослідити повсякденне життя наших пращурів, дізнатися не тільки про життя декількох поколінь тієї чи іншої родини, але й про деякі сторінки життя цілого регіону. Цікаво про тестаменти розповідає у своїй статті Олена Кривошея.
Як правило, родинні збірки були рукописними і включали в себе переважно правові акти на різного роду земельні володіння. Також сюди входили матеріали судових справ, метричні документи, листування, документи про службову діяльність. Не останнє місце серед них займали і тестаменти, які відігравали ключову роль у безконфліктному розподілі майна поміж спадкоємцями у той багатий на суперечки майнового характеру час [4].
Приватно-правові акти складалися приватними особами й були вільним волевиявленням з різних питань. Вони мали регулювати земельні, матеріально-грошові, сімейні та інші відносини між ними. Зміст тестаменту залежав від матеріального становища заповідача, характеру його діяльності, а також особистого характеру. Тому при загальному стандартному оформленні документа духівниці відрізняються одна від одної [4].
У Центральному державному історичному архіві України, що в місті Києві, зберігається фамільний архів «Терлецькі – поміщики Правобережної України. 1540 – 1919». А в ньому – три тестаменти членів цієї родини.
Прослідкуємо, як писалися такі заповіти. Про це докладно розповідає Наталія Білоус, кандидатка історичних наук, дослідниця тестаментів з Волині та Наддніпрянщини у період Речі Посполитої.
Існувала формула тестаменту, її не можна було порушувати, хоча в кожному регіоні були свої особливості. Міські писарі іноді щось дописували, вносили авторські цитати. Спочатку в актовій книзі записували преамбулу: хто приніс цей тестамент, які родичі чи свідки його подали, записувався на прохання тестатора чи його родичів.
Потім йшла авторська нотка – я такий-то раб Божий, ім'я, вказувався соціальний статус заповідача, зазначалося про те, що тестатор був при повному розумі, що не має психічних порушень. Писали, що тестатор є слабкий на тілі, але при повному розумі. Далі йшли формальні записи, що він передавав душу Богу, а грішне тіло – землі. Просив поховати при якомусь храмі або в монастирі, на цвинтарі біля родичів [2].
Чи заповідали якісь кошти на поховання? Така інформація не завжди вписувалася у заповіти, у такому випадку всі клопоти з похованням, поминанням перекладалися на плечі спадкоємців. Він заповідав вчинити так, як вчинять його спадкоємці. Далі йшла велика диспозиційна формула – тестатор перераховує своє майно і кому що заповідає. Перша лінія спадкоємців – це, звісно, діти, дружина, дальша лінія – це родичі, іноді домова челядь, їм теж щось перепадало від тестатора.
Далі – коробораційна формула: засвідчення тестаменту свідками. Здебільшого фігурували два-три свідки: як правило, запрошували з міського уряду райців, лавників, писаря і міщан – «людей добрих, віри годних». Це могли бути сусіди, люди, які близько знали тестатора, або його приятелі. Дорослі діти при цьому теж були присутні, їхні імена записували у тестамент. Після цього вказували місце укладення тестаменту, точну дату. Коли документ вписували в актову книгу, то в кінці дописували, що цей тестамент є записаний і не порушена воля тестатора [2].
Отож заможні люди, закінчуючи своє земне життя, складали тестаменти - акти останньої волі, де вказували, яким чином має бути розподілене їхнє майно. Крім родичів, значні статки заповідалися церкві. Акти даровизни здійснювали, аби «примножити славу Господню і отримати Божу благодать».
В історичних документах можна відшукати чимало цікавої інформації про духовні заповіти Кирила Терлецького. І це цілком зрозуміло: відомий церковний діяч, тому так багато уваги до його особистості.
У 1 томі археологічного збірника документів з історії Північно-західної Русі вміщено три заповіти єпископа Кирила Терлецького (1595, 1598 і 1607 рр.). Серед іншого там мовиться про церкву, яка була збудована в Річиці за сприяння єпископа, та про те, що двір у Річиці він заповідає братові Ярошу [1].
У фамільному архіві, котрий зберігається в місті Києві, є 3 тестаменти Терлецьких: Олександра (1763), Михайла (1765), Юзефа (1795). Слід зауважити, що певний час Терлецькі володіли селом Річицею спільно, у долях. Тому спадок на це село, звісно ж, буде звучати в декількох тестаментах.
Найдавніший тестамент Олександра, датований 1763 роком, призначений родичам, монастирям і церквам на рухоме й нерухоме майно, зокрема на село Річиця Пінського повіту Брестського воєводства. Є у фамільному архіві документ, який підтверджує, що в тому ж 1763 році Олександр Терлецький продає свою частину Річиці Юзефові Терлецькому.
Тестамент парнавського підстолія Михайла 1765 року адресований родичам, монастирям і церквам на рухоме й нерухоме майно, зокрема на села Річиця та Привітівка Пінського повіту Брестського воєводства. Тексту цих двох документів поки що в нас немає.
Є «Тестамент більського підстолія Юзефа Терлецького родичам, монастирям і церквам на рухоме і нерухоме майно, зокрема село Морочне Пінського повіту Брестського воєводства. 5 січня 1795 року. Випис із Пінських гродських книг, мова польська».
Складемо родовідну гілку, аби зрозуміти, хто він, цей Юзеф: Ярош (брат єпископа Кирила) - Андрій (1590) - Степан (1630) - Дмитро (1685) - Олександр (1722) - Юзеф (1755).
Пропонуємо Вам основний зміст заповіту більського підстолія Юзефа Терлецького. Переклад історика та публіциста Василя Расевича.
"Тестамент складений і підписаний 6 травня 1792 року. Датований 1795. Укладений і підписаний у присутності Казімєжа Свєжинського, Теодора Родзєвіча – земських урядників Пінського повіту. Заповіт Юзефа Терлецького скріплений срібними монетами й написаний на Польському папері.
На початку дуже довга преамбула в християнському стилі. Із цитуванням молитви «В імʼя Отця і сина». Далі засвідчує, що він, Юзеф Терлецький, – житель землі Бєльської, земський суддя Пінського повіту, укладаючи цей заповіт, є здоровим душею і тілом. Керується мудрістю Божою і справедливістю збавителя від первородного гріха Ісуса Христа. Заповідає, щоб його грішне тіло поховали пінські Францисканці.
Що його лан (маєток) Бельських має бути розподілений наступним чином:
- 100 польських злотих пінським Францисканцям;
- 100 пінським домініканцям;
- 100 карлінським Бернардирцям;
- 100 пінським кармелітам;
- 50 любешівським Капуцинам;
- 200 Василіянам;
- 50 католицькому собору (катедрі) в Пінську;
- 100 Францисканцям в Дрогичині;
- 50 Морочнівській церкві;
- 30 Локницькій церкві;
- 10 Храпинській церкві;
- 10 Кутинській;
- 10 Сенчицькій церкві;
- по 10 – для двох Нобельських церков;
- по 10 церквам Річицькій, Вульки Річицької, Перекальській, Привітівській, Судчанській, Любешівській.
- 50 – Любешівським та каролінським Піарам виплатити з володінь у Морочній за чин похорону.
Посагові по трьох жінках: з Ольшан Терлецької, Гертруди з Орд та Терлецької з Бєльських дістають двоє синів: 15 тисяч польських злотих – Вінцент Терлецький і 12 тисяч – Ян Терлецький. Сини мають поділити володіння в Морочні і посагові своїх матерів, а все решта поділити порівну.
Виконання тестаменту довіряється Юзефові Горбачевському та війту Пінська Вавжиньцу Міхаловському.
Далі йдеться про борги, у тому числі карлінських євреїв.
Далі йдуть подяки.
Поставив підпис під тестаментом 6 травня 1792 року" [4].
Юзеф Терлецький народився у Річиці. У нього було 3 дружини. Гертруда Орда померла в Морочному у віці 26 років. Похоронена в Пінську. У них народилися сини Вікентій та Іван. Була дочка Софія-Катерина, яка померла в однорічному віці. От про цих двох синів і йде мова у тестаменті. Вікентій похоронений на кладовищі Вульки Річицької, а Іван – на кладовищі села Острів.
Тепер ми знаємо, які церкви діяли на Зарічненщині у другій половині ХVІІІ століття. Залишив кошти Юзеф Терлецький церквам, які були розташовані неподалік Морочного та Річиці. Викликає подив, чому церква села Морочне отримала за тестаментом 50 злотих, Локницька – 30, а Річицька – лише 10…
А чин похорону відбувався за кошти з володінь села Морочне.
Використані джерела:
1. Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной Руси. Том первый. - Вильна, 1867.
2. Білоус Н. Про заповіти міщан та шляхти. [Електронний ресурс]. URL: https://localhistory.org.ua/videos/bez-bromu/pro-zapoviti-mishchan-ta-shliakhti-nataliia-bilous/ (дата звернення: 27.07.2024).
3. Кривошея О. Тестаменти як складова фамільних архівів. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2009
4. Тестамент більського підстолія Юзефа Терлецького родичам, монастирям і церквам на рухоме і нерухоме майно, зокрема с. Морочне Пінського пов. Брестського воєв. Терлецькі – поміщики Правобережної України. 1540 – 1919. ЦДІАУ. Ф. 2216, оп. 1, спр. 43.
Немає коментарів:
Дописати коментар