Рукописне Нобельське Четвероєвангеліє – найдавніша писемна пам’ятка Полісся

Зарічненський район Рівненської області – унікальний регіон, який донині недостатньо вивчений істориками.

У різні періоди історії територія краю належала до різних держав, тому документальні свідчення з життя його мешканців розпорошені по архівах та музеях Литви, Польщі, Росії, Білорусі. Тут часто бувають історики, етнографи, фольклористи, але більшість результатів їхніх досліджень залишаються для мешканців району недоступними. Тому-то вивчати сторінки далекої минувшини Зарічненщини вирішили й ми, його уродженці.

Нашого цвіту – по всьому світу

Чимало жителів Зарічненщини живуть далеко за межами своєї малої батьківщини. Про те, чому вони добровільно або примусово залишали рідні місця, розповідають документи Державного архіву Рівненської області.

 
1947 – 1948 роки. Ціла тека документів цих років інформує про виселення куркулів  нашого району.

Доля євреїв Погосту Зарічного

До війни в Погості Зарічному проживало дуже багато євреїв. Донині в селищі збереглися єврейські будинки.

Найдавніший запис про проживання євреїв у Пінську датований 1506 роком, коли князь Федір Іванович Ярославич дав дозвіл на облаштування синагоги та кладовища, як це було прийнято у Великому князівстві Литовському.

Перші місяці мирного життя в нашому районі, або чому Кухотська Воля не стала районним центром

Про те, що діялося в  Морочнівському районі в перші повоєнні місяці, можемо дізнатися із документів Державного архіву Рівненської області.

У доповідній записці секретаря РК КП(б) України Шмата Степана Антоновича, датованій 23 березнем 1944 року, новопризначений керівник району розповідає про тодішні проблеми: «Першого лютого 1944 року 13 чоловік партизанського загону імені Богдана Хмельницького за призначенням Рівненського підпільного обкому КП (б) прибули в Морочне для налагодження мирного життя. Серед них було 4 жінки-вчительки.

Що привело перекальського поміщика до Перу

У давніх польських виданнях можна відшукати багато цікавої інформації про перекальського поміщика Володимира Орду. 

Цей польський романтик побував навіть у Перу... Родина Ордів здавна мала володіння на Поліссі. «Словник географічний країв польських» подає інформацію, що Кухоцька Воля, Острівськ і Перекалля – це давня власність Ордів.

Як зарічненські села змінювали свої назви

Ми часто чуємо, навіть донині інколи читаємо в пресі, що наш район називають Зарічнянським.

А коли ж він став Зарічненським? Напевне, таке питання цікавить і моїх земляків. Виявляється, не тільки район змінив свою назву, а й багато інших маленьких сіл.

Ой, татари в полон гнали…

                                                       

В актових книгах Пінського міського суду за 1654 рік є сенсаційні  документи з історії деяких сіл нашого району. 9 січня 1654 року до Пінського міського суду надійшла скарга від зем’янина Валеріана Гричини про розгром татарами села Кухче.

Від себе і своєї дружини Марини Достоєвської-Гричини він повідомив, що 24 грудня 1653 року декілька сотень кінних татарів увірвалося в це село.