неділя, 6 травня 2018 р.

Ця жінка з Мутвиці не дочекалася чоловіка з однієї війни, а сина - із другої...

Доля розпорядилася так, що свій трудовий шлях я розпочала в селі Мутвиця й заприятелювала тут із жінкою-сусідкою Антоніною Герасимівною Шпаковською (дівоче прізвище - Мовчун). Вона часто розповідала мені про свого батька, який не повернувся із Першої світової війни, та про брата, який загинув у роки Другої світової. Їй так хотілося дізнатися більше про їхні долі.

І ось нещодавно, переглядаючи польські видання, я натрапила на цікаву інформацію: газета "Щоденник урядовий воєводства Поліського", що видавалася в 30-х роках ХХ століття, опублікувала оголошення Стефанії Мовчун із села Мутвиці. Жінка просить, аби очевидці розповіли їй про те, як загинув на німецько-російській війні її чоловік Мовчун Герасим, син Ярмоли, 1884 року народження. На жаль, відповіді вона так і не отримала. Смерть воїна залишилася таємницею.



Вдалося відшукати й деякі факти про брата Антоніни Герасимівни. У військових документах він значиться як Мовчун Наум Артемович (хоч він Герасимович). Мобілізований був 10 квітня 1944 року, а в звітних документах Зарічненського райвійськкомату за 1946 рік зазначено, що в грудні 1944 року він пропав безвісти. Додатково повідомлено,що жодної вістки від свого сина мати не отримала. Так і прожила Стефанія Мовчун до кінця своїх днів, не знаючи нічого про долю чоловіка й сина.


Зятем її став учасник бойових дій Шпаковський Іван Федорович. У нього було кілька нагород, подяк від військового командування. А один із документів Івана Федоровича я прочитала лише сьогодні...

Немає коментарів:

Дописати коментар