Як нобельські міщани перемогли російських чиновників

Світлина нобельської околиці Галини Бараннік

Десь в архівах лежать сотні, тисячі документів із життя нашого краю. От тільки отримати їх поки що неможливо. У давніх виданнях опубліковані деякі цікаві факти, але про їхнє існування ми часто не відаємо.

У своїй книзі «Загублена у віках історія Заріччя» я розповіла про те, як нобляни свою землю відстояли. Відшукала таку інформацію в журналі «Минские епархиальные ведомости» за 1889 рік. Там кількома реченнями передано історію про те, що нобляни з незапам’ятних часів володіли землею, платячи за неї невеликий оброк. 

Борове, рік 1834

Як же багато може розповісти ревізька казка. Ось одна з них, складена писарем Пінського повітового суду Леоном Крашевським разом із братами Ігнацієм, Йозефом, Антонієм та Богуславом 16 квітня 1834 року.

На першій сторінці документа зазначено, що її підготовлено на основі указу від 16 липня 1833 року про всенародний воєнний перепис. Остання ревізія була проведена в 1816 році.

З історії церкви Кухітської Волі

Нещодавно відшукала цікаву інформацію про церкву села Кухітська Воля. Ось два надзвичайно важливі факти з історії села.

Про заснування. У виданні «Литовскія епархіальныя ведомости» від 11 березня 1873 року вміщено історичні дати заснування церков нашого краю: «Воле-Кухоцкая от Воронича, 1728 год». Тобто засновником церкви в Кухітській Волі був власник землі цього села Воронич.

«Іду на Шляхту», або Історія Нового Села Серник

Жителі Нового Села на мосту через річку Стубла

Новосільці та новосілці. Є на Зарічненщині село Новосілля, що між Храпином та Кухче. І жителів його називають новосільцями («ливончєнами»). Мені пощастило народитися в Новосіллі. А є в нашому краї Нове Село, котре поруч із Серниками. І його мешканці – новосілці. Історія цього населеного пункту, напевне, ніколи й ніким не досліджувалася. Принаймні, нам не вдалося відшукати жодної інформації такого характеру.

Про весілля в Новосіллі: пів віку ХІХ століття

Весілля Марчука Якима з Новосілля

Кажуть, генеалогія нині стала хобі для багатьох українців. А для мене – це вже частинка мого життя. Я познайомилася зі своїми далекими й не дуже родичами, налагодила обірвані зв’язки, які загубили один одного, знайшла багато родичів у сусідніх селах. Ще багато роботи попереду. Керівник Центру вивчення генеалогії «Пращур» Віктор Долецький сказав: «Загалом дослідження роду - це як ремонт. Його не можна завершити, а можна тільки зупинити. Ви самі вирішите, наскільки далеко готові йти». У мене все ще ремонт…

Я виписала всі можливі нотатки про народжених, одружених та померлих по всіх новосільських родах, по роках. А тепер лише читаю їх, як книгу…

Історія одного надмогильного пам'ятника на Нобельському церковному цвинтарі

Якщо Ви коли-небудь прошкували стежкою до Церковної гори в Ноблі, справа могли бачити невелике церковне кладовище. Називаю його некрополем, адже тут поховані видатні для поліського краю люди – члени родини священника Варфоломія Прокоповича. Пам’ятаю, коли вперше читала імена похоронених там людей, цікавилася, хто вони. Деякі прізвища були невідомі: Тризно, Кузьмінська. І особливо цікавило прізвище Стрибульська Схоластика… Бо ж Стрибульські проживали в сусідньому Кутинкові…

Наші земляки на елекційному сеймі 1697 року

На цій картині анонімного автора зображено засідання елекційного сейму 1697 року. Вона є графічною копією репрезентативної картини Мартіна Альтомонте, придворного художника Яна ІІІ Собеського. На передньому плані картини зображено представників різних станів, виборче поле з учасниками в центрі, на горизонті панорама Варшави з Королівським замком, собором Святого Яна, палацом Красінських. Навколо - натовпи дворянства: Джерело:

https://artsandculture.google.com/asset/the-election-of-king-august-ii-in-wola-near-warsaw-in-1697/tQFyIGwtuLKUAw