Родина новосільських Марчуків від Федора

Дружина Степана Вакуловича Марчука з дочками та племінницею

Найдавніших Марчуків я зафіксувала в документі ХVІІІ століття. Тоді Пінському єпископові Юрію Булгаку належав фільварок Кухче. 24 квітня 1766 року він уклав контракт на оренду цього фільварку з подружжям Ліпницьких. Там працював Гриць Марчук із трьома братами. На жаль, імена братів невідомі.

Як село Погост стало містечком Погост

Про історію утворення містечок у ХVІ-ХVІІ століттях написано багато наукових праць. Жаль лише, що там практично не згадується наш Погост, названий згодом Зарічним. Сьогодні виправимо цю ситуацію: дізнаємося, коли й ким було утворено містечко Погост.

Неоціненним джерелом дослідження нашої історії є писцеві книги Пінського князівства та Пінського староства, написані старостами Станіславом Хвальчевским та Лаврином Войною.

Книга Хвальчевського має назву «Писцовая книга Пинського и Клецкого княжеств, составленная пинским старостой Станиславом Хвальчевским в 1552–1555 гг.». У передмові до неї К. Снітко пише, що ця книга створена за наказом королеви Бони. У ній описано проведене по волі королеви вимірювання земель, які їй належали. Визначені умови, на яких роздавалися тоді землі.

Як серницькі, сварицевицькі та городенські випускники церковно-парафіяльних шкіл складали іспит у Сварицевицькій школі

У ХІХ - на початку ХХ століття на наших землях були різні види шкіл: народні, церковно-парафіяльні, школи грамоти. На Зарічненщині діяло 7 церковно-парафіяльних шкіл: Нобельська, Серницька, Вичівська, Неньківська, Моровинська, Локницька та Борівська. Якщо випускник такої школи отримував свідоцтво про її закінчення, йому надавалася пільга під час військової служби: він мав право служити не шість років, а чотири. А ще такі випускники згодом могли працювати вчителями у школах грамоти.

Погост Зарічний мав (?) у XVIII столітті магдебурзьке право або певні привілеї

У Литовському державному історичному архіві зберігається документ із назвою "Wojtowstwo Kihirowskie Powiatu Pińskiego. Taryfa kwarty powiatu pinskiego 1765 roku, LVIA F.11.2".

Кварта - податок у Королівстві Польському для утримання кварцяного війська. Це четверта частина (кварта) прибутків від королівських маєтків (звідси і його назва).Кварцяне військо - наймане військо в Речі Посполитій XVI-XVIII століть. Уперше створене в Королівстві Польському в 1562 році за часів правління Сиґізмунда II Авґуста. Його використовували переважно для охорони державних кордонів і придушення народних повстань.

Як у Вичівці землю під двокласну церковно-парафіяльну школу купували

Краєвиди Вичівки. Фото Олексія Музичка

Село Вичівка відоме з документів ХVІ століття. Тоді воно було королівською власністю.

У ХІХ столітті воно належало Скірмунтам. Власником Серник, Вичівки, Сварицевич та Бронниці був Адам Скірмунт, уродженець села Велятичі, маршалок земський повіту Пінського. Це урядник у Речі Посполитій, якому доручалося скликати та головувати на засіданнях шляхти повіту (сеймиках). Він також відповідав за скликання шляхти на посполите рушення (шляхетське ополчення) та керував ним під час війни. Дружиною Адама Скірмунта була Анна Орда. Помер він у 1842 році у віці 49 років. Похоронений у поміщицькому селі Черневичі.

Новосільські Новаки

Родове ім'я Новак походить від старослов’янського слова «новак», яке означає новий, новачок, той, хто новий у чомусь. Прізвище Новак найбільш поширене в Польщі, Чехії та Україні. Кількість його носіїв в Україні сягає 11 700 і в рейтингу найбільш поширених займає 225 місце.

Прародичем родини новосільських Новаків у ХІХ столітті був Федір. Мав 2 сини: Семена (1775) та Петра (1777). Багато Новаків тоді проживало в Кухітській Волі. Можливо, корені цього роду звідти.

Локницьке староство й державні (казенні) селяни

Фрагмент карти Пінського повіту 1800 року

Назва «Локниця» зафіксована в писцевій книзі Лаврина Войни, складеній за велінням короля Сигізмунда Августа в 1561-1566 роках. При описі морочненського дворища Патрикевичі згадується урочище Локниця. Запис свідчить, що «під Локницею» було розташовано 2 морги землі цього дворища. Там чимало таких записів: «під Глинищами 15 прутів», «під Зараменищем 1 морг», «під Орлом 3 морги», «на Щеборчі 1 волока», «на Красниці 2 морги». Стверджувати, що топонім Локниця - це перша згадка про село, мабуть, недостовірно. У жодному документі ХVІ століття згадки про такий населений пункт немає.