Як серницькі, сварицевицькі та городенські випускники церковно-парафіяльних шкіл складали іспит у Сварицевицькій школі

У ХІХ - на початку ХХ століття на наших землях були різні види шкіл: народні, церковно-парафіяльні, школи грамоти. На Зарічненщині діяло 7 церковно-парафіяльних шкіл: Нобельська, Серницька, Вичівська, Неньківська, Моровинська, Локницька та Борівська. Якщо випускник такої школи отримував свідоцтво про її закінчення, йому надавалася пільга під час військової служби: він мав право служити не шість років, а чотири. А ще такі випускники згодом могли працювати вчителями у школах грамоти.

Погост Зарічний мав (?) у XVIII столітті магдебурзьке право або певні привілеї

У Литовському державному історичному архіві зберігається документ із назвою "Wojtowstwo Kihirowskie Powiatu Pińskiego. Taryfa kwarty powiatu pinskiego 1765 roku, LVIA F.11.2".

Кварта - податок у Королівстві Польському для утримання кварцяного війська. Це четверта частина (кварта) прибутків від королівських маєтків (звідси і його назва).Кварцяне військо - наймане військо в Речі Посполитій XVI-XVIII століть. Уперше створене в Королівстві Польському в 1562 році за часів правління Сиґізмунда II Авґуста. Його використовували переважно для охорони державних кордонів і придушення народних повстань.

Як у Вичівці землю під двокласну церковно-парафіяльну школу купували

Краєвиди Вичівки. Фото Олексія Музичка

Село Вичівка відоме з документів ХVІ століття. Тоді воно було королівською власністю.

У ХІХ столітті воно належало Скірмунтам. Власником Серник, Вичівки, Сварицевич та Бронниці був Адам Скірмунт, уродженець села Велятичі, маршалок земський повіту Пінського. Це урядник у Речі Посполитій, якому доручалося скликати та головувати на засіданнях шляхти повіту (сеймиках). Він також відповідав за скликання шляхти на посполите рушення (шляхетське ополчення) та керував ним під час війни. Дружиною Адама Скірмунта була Анна Орда. Помер він у 1842 році у віці 49 років. Похоронений у поміщицькому селі Черневичі.

Новосільські Новаки

Родове ім'я Новак походить від старослов’янського слова «новак», яке означає новий, новачок, той, хто новий у чомусь. Прізвище Новак найбільш поширене в Польщі, Чехії та Україні. Кількість його носіїв в Україні сягає 11 700 і в рейтингу найбільш поширених займає 225 місце.

Прародичем родини новосільських Новаків у ХІХ столітті був Федір. Мав 2 сини: Семена (1775) та Петра (1777). Багато Новаків тоді проживало в Кухітській Волі. Можливо, корені цього роду звідти.

Локницьке староство й державні (казенні) селяни

Фрагмент карти Пінського повіту 1800 року

Назва «Локниця» зафіксована в писцевій книзі Лаврина Войни, складеній за велінням короля Сигізмунда Августа в 1561-1566 роках. При описі морочненського дворища Патрикевичі згадується урочище Локниця. Запис свідчить, що «під Локницею» було розташовано 2 морги землі цього дворища. Там чимало таких записів: «під Глинищами 15 прутів», «під Зараменищем 1 морг», «під Орлом 3 морги», «на Щеборчі 1 волока», «на Красниці 2 морги». Стверджувати, що топонім Локниця - це перша згадка про село, мабуть, недостовірно. У жодному документі ХVІ століття згадки про такий населений пункт немає.

Новосільська родина Бокіїв

На сайті генеалогічного товариства «Рідні» зазначено, що в 2013 році в Україні прізвище Бокій налічувало 742 носіїв. У Зарічненському районі тоді проживало 17 чоловік із таким прізвищем. Здавна воно зустрічалося серед шляхти Речі Посполитої, серед православного духовенства.

Вікіпедія пише: «Бокій - польський шляхетський герб. Історик Юзеф Шиманський вважав його різновидом герба Топор. У червоному полі розміщена обернена вістрям вправо срібна сокира, поверх якої золотий кавалерський хрест. У клейноді п’ять страусових пір’їн. Намет червоний, підбитий сріблом. У джерелах існують розбіжності щодо напрямку сокири, яка в різні часи була обернена то вправо, то вліво. Герб згадується перший раз у XVI столітті.

Школи-пам’ятники Пілсудського на зарічненській землі

Із вікна своєї квартири я щодня бачу оце приміщення – Мутвицьку школу (нині ліцей). Тут пройшло все моє трудове життя. Вивчаючи історію цього навчального закладу, почула від Мовчун Наталії Василівни такі слова: «То школа Пілсудського». Подумала тоді: напевне, школа побудована за часів правління Пілсудського…