Про родину Ляховців

Ніна Ляховець та Валентина Ляховець із Новосілля. Рік 1960

Кожен із нас має у своєму родоводі кілька десятків різних прізвищ. Але найважливіше кожному оте, яким тебе записали у свідоцтві про народження. Із яким навчався в школі, вузі. Воно твоє. Найрідніше.

Для мене таким є прізвище Ляховець. Отримавши нові давні документи, упорядкувала ще глибше цей родовід. Найдавніше джерело дослідження – сповідальні відомості Храпинської церкви за 1823 рік. Тоді в селі Кухче жила одна родина Ляховців. 

Про унікальне село Радове, тепличну столицю нашого краю

Вулиця Березова в селі Радове. Фото Оксани Селевчук

У багатьох поліських сіл давня й багата історія. Хоч не завжди вивчена й досліджена. А є на Поліссі населені пункти, минуле яких поки що під сімома замками. Серед них і Радове – досить величеньке за сучасними мірками село. Де 190 дворів і біля 900 жителів.

Утворилося воно неподалік Кухча. Найдавніше писемна згадка про Кухче – рік 1495: тоді Матіяс Зенкевич звернувся із проханням до княгині Марії Семенової та її сина Василя Семеновича підтвердити право на володіння селами Муравин, Кухче, Телковичі та Іванчиці.

Зарічненські громади 1935 року

Світлина з Комор

Були в житті нашого краю адміністративні одиниці волость, гміна. А були ще й громади. У виданні «Poleski Dziennik Wojewodzki» за 1935 рік вміщено інформацію «Podział gmin wiejskich województwa Рoleskiego na gromady» - «Поділ гмін сільських воєводства Поліського на громади».

Цікаво, що інколи до громади входило одне поселення, наприклад, село чи колонія. А до громади Вичівка відносилося аж 57 хуторів. Хутори були біля багатьох зарічненських сіл. Це, напевне, було пов’язано зі Столипінською аграрною реформою. До 1921 року Пінський повіт входив до складу Російської імперії. То ця реформа проводилася й на наших землях.

Нове про Тукальських-Нелюбовичів, котрі проживали на Зарічненщині

Святитель Йосиф. Фото із сайту https://newssky.com.ua/borecz-proti-moskvi-pershij-svyatij-pczu/

22 листопада 2021 року на Синоді ПЦУ Православною Церквою України був канонізований у лику святителів Йосиф Нелюбович-Тукальський, митрополит Київський, Галицький і всієї Руси. Днем його пам’яті визначено 8 серпня (26 липня за старим стилем). Це день його упокоєння (26 липня 1675 року).

Про життєвий шлях останнього Київського митрополита написано дуже багато. Свідчення інколи суперечливі. У рукописах останнього власника маєтку Мутвиця Героніма Тукальського-Нелюбовича (далі Т.-Н.) зазначено, що в їхньому будинкові на чільному місці висів портрет Йосипа й у родині дуже пишалися своїм далеким предком [9].

Тестаменти родини Терлецьких

Фамільні архіви - це унікальне явище в історії України. Через документи, які зберігаються в них, ми можемо дослідити повсякденне життя наших пращурів, дізнатися не тільки про життя декількох поколінь тієї чи іншої родини, але й про деякі сторінки життя цілого регіону. Цікаво про тестаменти розповідає у своїй статті Олена Кривошея.