В «Актах о заселеніи Юга Россіи XVI-XVIII в.в.» вміщено «Перепись поселеній и дымов Волынскаго воеводства при взиманіи подымнаго. Іюня 7. 1662 г.». На сторінці 95 цього видання зазначено маєтності, за які мав сплатити податки грабі (граф) Самуель з Лєшні (внук Рафала). У селі Вараш (Barasz) тоді було лише 10 димів, у селі Бабка – 6.
За юраментом (судовою присягою) із «miasteczkа Borowa alias Rafalow» Самуель платив податки за 20 димів, із села «Molczyce» - за 16 димів. Порівнявши, можна зробити висновок, що містечко Борова або Рафалів був не набагато більшим за село. Друге новостворене Рафалом містечко тут уже має назву Любахів або Андріїв («Lubaczow alias Andrzejow»). У ньому 1662 року було 30 димів.
Зверніть увагу, тут немає назви Рафалівка, а Рафалів. Я спеціально наголошую на цих цифрах, адже через деякий час містечко Рафалів стане селом Борова, а Любахів або Андріїв отримає назву Рафалівка… І залишиться містечком.
У цій же книзі вміщено «Перепись населениія Луцкого повета по поводу сбора поголовной подати в 1677 - 1679 год». На сторінці 257 значаться маєтності Лукаша Ольшанського. Серед них «miasteczko Rafalowka», «wies Borowa», «wies Mulczyce».
Містечком Рафалівкою стали називати те друге містечко, яке було утворене Рафалом над річкою Стир. І яке мало назву Любахів або Андріїв. А містечко Рафалів на річкою Борова стало селом Борова.
Останній із роду Лещинських – Самуель - польський шляхтич, магнат, військовик, урядник, державний і політичний діяч Речі помер у 1676 році. У нього не залишилося нащадків. Маєтності його були поділені між родичами. І тепер власником цих маєтків його батька й дідуся Рафала став Лукаш Ольшинський.
І коли зайнятися підрахунками (перша згадка – 1636 рік, перша дата останнього документа – 1677), то можна стверджувати, що містечко Рафалів проіснувало всього 41 рік. І далі отримало статус села.
Коли ми обговорювали це питання із Віталієм Охрімчуком, який і надав усі досліджувані матеріали, то він висловив думку, що, напевне, містечко над Стиром було менше зруйноване татарами. І тому воно швидше відновилося. Крім того, мало вигідніше розташування: річкою Стир тоді йшла жвава торгівля.
А свою назву Рафалівка (нині Стара Рафалівка) містечко отримало на честь засновника Рафала.
А в Боровому зашився спомин про Рафу. Так, мабуть, місцеві жителі називали містечко…
Погляньте на світлину, яку мені надіслала Раїса Ошурко. Із гори Дробишин вона зазнимкувала дим від градирень із Вараша. Це свідчення того, наскільки близькі географічно ці населені пункти. І тому історія в них дуже близька.
Надіємося, що коли закінчиться війна, до Борового приїдуть археологи й відшукають тут докази існування містечка. Адже в коментарях жителі села стверджували, що на Дробишині люди знаходили залишки посуду та інших речей».
І хоч це невеликий пагорб на окраїні села, місцеві все ж називають її горою…
Використані джерела:
1. Архив Юго-Западной России / издаваемый временною комиссіею для разбора древних актов высочайше учрежденною при Кіевскомъ Военномъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генерал-Губернаторе. Часть 7. Том 3: Акты о заселеніи Юга Россіи XVI-XVIII в.в.– Киев: Типографія Императорскаго Университета св. Владимира Акц. О-ва Н. Т. Корчак-Новицкаго, 1905.
Немає коментарів:
Дописати коментар