неділя, 19 червня 2016 р.

Хутори навколо села Іванчиці (Костюкович Тамара Іванівна)


Іванчиці – село Зарічненського району. Воно розміщене на правому березі річки Стир. Село Іванчиці здавна було об'єктом археологічних досліджень.
У довіднику з археології України по Рівненській області І. К. Стешнікова та Ю. М.Нікольчика, а також «Археологічних пам'яток Прикарпаття і Волині кам’яного віку» ґрунтовно описані результати багатьох археологічних експедицій.

Професор О. Цинкаловський у своїй книзі «Стара Волинь і Волинське Полісся» подає таку інформацію: «Іванчиці, село в північній частині Пінського повіту на Заріччі, положене серед багон в тому місці, де від річки Стиру відділяється річка Простир або Простирнь, сполучене мережею природних каналів зі Стиром і Прип'яттю. 

Місцевість ця багата на рибу, а прилеглі луги є підставою годівлі худоби. Було там у кінці ХІХ столітті 26 окремих селянських господарств, фільварок, 93 жителі. Місцеві жителі, крім рибальств, займаються плисарством, ткацтвом ковальством, вишиванням. Селянські землі 834 десятини, решта величезних обширів належала до поміщиків – Шурмів». 

Щодо походження назви Іванчиці, то в його основі лежить особове ім'я людини – Іван. Існує легенда про трьох придворних, які переписували поселення за наказом королеви Бони Сфорци. 

Один із них помер по дорозі на своїх земель, а двоє інших записали це місце як Іванчиці на честь померлого товариша.

Більш детально прочитати цю легенду можна у нашого відомого краєзнавця Володимира Перуніна який почув цю легенду від Клімович (Ломако) Лариси Григорівни, 1928 р. н. У селі її всі звали бабою Ралою. 

З історичних пам,яток минулого збереглася дерев'яна Покровська каплиця, побудована в кінці ХІХ на початку ХХ ст. Біля каплиці знаходився цвинтар, який є і зараз. Каплиця збудована в центрі села на підвищенні. Відомо, що було і старе кладовище на цьому місці, бо ще й досі знаходять людські кості.

Із спогадів старожила Чепури Галини Романівни, 1939 року народження, я дізналася про хутори, які були поблизу Іванчиць.  

Це Града, Нивіци, Бубен, Гридка, Корова, Колисце, Подверічче, Забіг, Поджорноє, Глинище, Подлісце, Попівщина, Брід, Бульонув хутор, Линин, Суша, Заберезники, Довге, Липихи, Стубол, хутор Моцного, Вербина, Шумин, Подлисочче. 

Про хутір Суша відомо, що це була місцина між Іванчицями та Серниками, там було сухе місце, а навколо стояла вода та болото. 

Відомо також про назву Забіг: це найродючіше поле, куди з болота прибігали лосі, щоб знайти якоїсь поживи. 

Колисце – це ніби галявина посеред лісу.

Заберезники – хутір, де із-за беріз не було видно дворів. 

Хутір Града було надано Троневичу Порфирію за 25-річну службу в солдатах.

Хутір Нивици належав Масюку Роману Єфимовичу. 

Село було поділене на такі вулиці: Стубол, Берог, Рожок, Вигон, Забіг, Село.

Найстарішими жителями села Івнчиці є – Ломако Ольга Мартинівна, 1917 року народження, прізвисько Плинточка або баба Вишенька, а також Масюк Іван Максимович, 1925 року народження, на прізвисько Рунда. 

Найпоширенішими прізвищами в селі є  Пожарські, Чепури, Ломако.

Немає коментарів:

Дописати коментар