Погляньте на цю добротну хатину з Новосілля. Вона побудована ще з панського дерева Юхимом Юрашкевичем. За часів Другої Речі Посполитої, як кажуть наші земляки, - «за Польщі». Михайло Якимович Марчук розповів, що в 30-х - на початку 40-х років ХХ століття в Новосіллі біля цієї хати росла одна-єдина на все село сортова яблуня.
Тут була й перша новосільська школа… Уявіть, із якою спокусою оті школярики споглядали на ту яблуню. Аби зберегти достиглі плоди своїм онукам, господарю приходилося під нею ночувати… Чому було так мало яблунь? Мабуть, через те, що за фруктові дерева тоді потрібно було платити податок…
Жив у цьому будинкові Юхим Павлович Юрашкевич та Катерина Сидорівна з Марчуків. Годували двох онуків, бо сини загинули в роки Другої Світової війни…
Прізвище Юрашкевич для села Новосілля не дуже давнє. Перша згадка про нього в метричних книгах Храпинської церкви – 1892 рік. Тоді в Павла Івановича Юрашкевича та Гликерії Лук’янівни народився первісток Юхим. Хрестили хлопчика Євтихій Никифорович Марчук із Новосілля та Юстинія, дружина Хоми Бреня із Кухітської Волі. Відомо, що Павло Юрашкевич переселився до Новосілля із села Залізниця. Чому, невідомо. Можливо, його дружина була із новосільського роду? Цього встановити не вдалося. Жив тоді в Новосіллі один Лук’ян – Веремейчик, син Феодосія. А його дружиною була Євдокія Микитівна Марчук.
Напрошується інша версія: Павло міг бути лісником у храпинського пана Ридзевського, бо його хатина стояла в лісі, на Політку. Тоді ж з’явився в селі й Мартин Ляховець із Кухче. І теж оселився з дружиною в лісі, бо був лісником Ридзевського. Так лісники тоді пильнували панські ліси… Або молода сім'я купила землю в поміщика Ридзевського поблизу Новосілля.
Прослідкуємо дати народження інших дітей Павла Юрашкевича. У 1894 році на світ з’явився син Лазар (помер у віці пів року), у 1896 Марфа (теж померла), у 1899 – Кирило, у 1901 – Ксенія, у 1904 – Марія, у 1907 – Макар, у 1910- Андрій.
Долю дітей Павла Юрашкевича описала у своїх спогадах Жанна Степанівна Юрашкевич (Вакуліч). Ми зупинимося більше на родині Катерини – дружини Юхима Юрашкевича.
У 1911 році одружилися 18-річний Юхим Юрашкевич та 19-річна Катерина Сидорівна Марчук. У 1910 році народився найменший син Павла Юрашкевича Андрій, а в 1911 одружується найстарший син Юхим. Таке часто траплялося на Поліссі. На весіллі свідками від жениха були Лаврентій Іванович Марчук та Євтихій Никифорович Марчук. Дивно, але цей же Євтихій був і хрещеним батьком Юхима. Свідками від нареченої були Яким Львович Філончук та Сидір Микитович Тумаш.
Більше про родину Марчуків, де народилася Катерина. У сповідальних відомостях за 1823 рік (фонд 803, опис 1, справа 11) зазначено, що в селі Левончі жив 50-річний Прохір Марчук та його 40-річна дружина Марина. Мали синів Степана, Анастасія, Самуїла та "синовця" Івана.
У ревізькій казці 1834 року записано, що в Прохора Никифоровича Марчука вже 4 сини: Климентій – рекрут; Степан, одружений із Меланією; Афанасій, одружений з Епістемією; та 8-річний Дмитро. Дмитро – мій прапрадід, а Степан – дід Катерини, котра прийшла в невістки до Юрашкевичів.
У Степана Прохоровича та Меланії Тимофіївни народжуються дочки Наталія, Параскевія, Анастасія, Іванна, близнята Парфен та Сидір, син Кіндрат. Долі всіх не будемо описувати, лише родовід одного із близнят - Сидора Степановича.
Сидір Степанович Марчук був одружений двічі. Першою його дружиною була Єфросинія Савівна. Шлюб у Храпинській церкві вони не реєструвався, значить, дівчина була з іншої парафії. У них в 1863 році народилася Гликерія, у 1865 - Анна, у 1868 – Афанасій.
У 1873 році в Храпинській церкві 30-річний Сидір Степанович вінчався із 29-річною Агафією Матвіївною Новак із Храпина. У них обох це був другий шлюб. Через відсутність багатьох записів встановити, від чого померла Єфросинія, перша дружина Сидора, не вдалося.
У 1875 році в Сидора Степановича та Агафії Матвіївни народжується дочка, якій теж дають ім’я Гликерія. У метричній книзі зазначено, що Сидір тимчасово відпущений. Тобто він ще не вийшов із кріпосної залежності. Лише з 1 січня 1883 року селяни в обов'язковому порядку мали викуповувати свої польові наділи.
У 1878 році з’явився на світ син Степан, у 1881 – Мотрона, у 1889 – Андрій, у 1886 – Зіновія, у 1891 – Катерина. Помер Сидір Степанович у 1891 році у віці 51 рік від «чахотки». Тобто, коли 29 листопада 1891 року народилася його дочка Катерина, батька вже не було: він помер 21 березня.
Отож у Сидора Степановича від першої дружини було троє дітей, від другої – шестеро.
Доля дочки Гликерії від першого шлюбу невідома.
17-річна Ганна в 1883 році вийшла заміж у Локницю за 20-річного Артема Павловича.
17-річний Афанасій у 1886 році одружився з 17-річною Анастасією Шиманською з Острівська. У 1890 році в Афанасія Сидоровича помер від скарлатини одномісячний син Арсеній. У 1894 році в цього подружжя народилася дочка Антоніна (померла у віці 12 років «від кривавого поносу»), у 1897 – Параскевія (померла в 12 років від поносу), у 1903 – Євсій, у 1906 – Іван, у 1910 – Микола.
Від другого шлюбу у Сидора Степановича померли Мотрона (у віці 12 років від «чахотки»), Андрій (у віці 1 місяць від поносу), Зіновія (у віці 4 роки від скарлатини). Залишилися Степан, Гликерія та Катерина.
У метричній книзі Храпинської церкви за 1899 рік записано, що в подружжя Степана Сидоровича та Христини Василівни Марчуків народився син Йосип. Звідки Христина Василівна, невідомо. А в 1902 в них народився син Трохим, у 1904 – Іван, у 1906 - Яків (помер в 11 місяців), у 1912 - Микола (помер у 2 роки від дифтеріту).
Трохим Степанович одружився на Лукії Петрівні. У 1924 році в них народилася дочка Надія.
У 1924 році році одружилися Йосип Степанович Марчук та Федора Адамівна Веремейчик із Кутина, а в 1925 році в них народився син Михайло.
Усі три сини Степана Сидоровича - Іван, Йосип та Трохим - не повернулися з фронтів Другої Світової війни.
Друга Гликерія Сидорівна Марчук у 1893 році вийшла заміж за Вукола Савича в Храпин. Історію Гликерії Сидорівни Марчук розповіла її правнучка Сніжана Кравчук. Незавидною була доля жінки: вона померла в 1913 році у віці 38 років від пороку серця. Народила 7 дітей. Вижило п’ятеро: Денис, Мартин, Серафима, Параскева та Іван. Найменший Іванко з’явився на світ у 1912 році. Найменших - Серафиму, Параскеву та Івана – після смерті матері прихистили родичі з Новосілля.
Ішла Перша світова війна. Голод, злидні. У Кухчі стояли військові. Голодні діти ходили до них просити милостиню, і маленького Іванка забрало подружжя офіцера та сестри милосердя. Сказали, що вони врятують хлопця від голодної смерті. Сестра Параскевія все життя картала себе, що дозволила забрати брата. На її прохання син Степан Титович тривалий час розшукував Івана й знайшов у Москві. Він і його прийомні батьки на той час займали якісь високі посади і не захотіли знати українську родину. Якось до родини прийшов міліціонер і наказав припинити пошуки, нібито такою була вказівка КГБ…
Катерина Сидорівна Марчук вийшла заміж за Юхима Юрашкевича…
Коли будуть оцифровані інші метричні книги, дослідження можна буде продовжити...
Немає коментарів:
Дописати коментар