Про родину Корнійчуків-Давдюків із Мутвиці

Світлини Катерини Колесник із роду Давдюків

У кожному селі є свої найпоширеніші прізвища. У Мутвиці – це прізвище Корнійчук. Генеалогічне товариство «Рідні» подає інформацію, що в Україні його носіїв 10206 чоловік. Воно займає 280 місце серед найбільш поширених прізвищ в Україні. Місця компактного проживання людей із прізвищем Корнійчук: Київ (614), Рівне (348), Житомир (302). У 2013 році в Зарічненському районі проживало 151 житель із таким прізвищем.

Прізвище патронімічне, утворене за допомогою суфікса -чук від власного імені Корній; первісне значення - син Корнія.

Доказом того, що прізвище одне з найдавніших у селі, є ревізька казка 1834 року. 

Серед 13 родин, які тоді проживали в Мутвиці, 6 мали прізвище Корнійчук. У середині ХІХ століття Корнійчуки вже одружувалися між собою. Це теж свідчить про давність цього роду.

Декілька слів про 6 родин Корнійчуків. Для тих, хто захоче зайнятися своїм родоводом. 

Досі одну з родин в селі називають Левчуками. Напевне, ось їхні предки в 1834 році.

Є в Мутвиці родина Павлюків. Можливо, вона пішла від цього Павлюка.

Одна з родин Корнійчуків у Мутвиці - Єсипуки. Може, це прізвисько пішло від імені «Єсипа», бо саме так записаний у ревізькій казці голова родини.

У господарів двох родин батько був Сава.

Метою даного дослідження є вивчення гілки родоводу родини Корнійчуків, що носить назву Давдюки (не Давидюки, а саме Давдюки). Зразу було зрозуміло, що гілка ця пішла від якогось Давида, але в плином часу буква «и» втратилася у вимові.

При дослідженні було використано метричні книги Неньковицької Покровської церкви від 1842 по 1925 рік. На жаль, не всі книги збереглися, а деякі не мали всіх аркушів. Тому стовідсоткового упорядкування родоводу Давдюків не вийшло. Але всі доступні матеріали знайшли своє місце в цьому дослідженні. Зустрічалися помилки в записах, що утруднювало пошуки.

Приступаючи до роботи, спробувала записи про Корнійчуків із 1842 року зразу впорядковувати по родинах, вказаних у ревізькій казці. Таких родин мало бути чотири, оскільки голови 2 родин мали ім’я по батькові Савович, 2 – Карпович (батько й син), 1 – Левкович, 1 – Давидович.

Але зробити це було нелегко, оскільки у Микити Савовича було 2 сини Івани: одному в 1834 році було 43 року, другому – 40. Тобто через 3 роки батьки другому синові дали таке ж ім’я. Таке ж явище спостерігалося й у Йосипа Карповича: він мав 2 сини Івани віком 29 та 15 років. І дізнатися, у яку із сімей записувати дітей з іменем по батькові Іванович було незрозуміло.

Тому пішла іншим шляхом: виписала по роках усіх Корнійчуків з усіх родин. А пізніше обирала зі списку тих, хто належав до родини Давдюків.

Отож жив у Мутвиці Давид Корнійчук. У 1792 році в нього народився син Григорій, записаний у ревізькій казці як Гриць. Дружиною Гриця була Катерина, 1793 року народження. Гриць помер у 1852 році у віці 81 рік. Гриць із Катериною мали сина Кирила, 1824 року народження. А Кирило з дружиною Дарією Данилівною мали 2 сини – Кіндрата та Івана (1844).

Гілка Кіндрата Кириловича Корнійчука.

Кіндрат Кирилович помер у віці 73 роки. Він був одружений із Уляною Борисівною. У їхній сім’ї народилося 11 дітей: Іван (1863; помер у віці 4 роки «від крупа» - хвороба верхніх дихальних шляхів), Анна (1864; померла у віці 2 роки «від крупа»), Микола (1865; помер у віці 1 рік «від родимця»), Феодосія (1867), Никифор (1869), Наталія (1872), Федір (1874), Євдокія (померла), Андрій (1878), Ксенія (1881), Федір (1884). Четверо дітей Кіндрата Кириловича померло, троє із них у 1865 році.

Наталія в 1890 році вийшла заміж за Петра Гаврилюка з Мутвиці. Доля дочок Феодосії та Ксенії невідома.

Никифор Кіндратович у 18 років одружився році з 17-річною Катериною Йосипівною Корнійчук із Мутвиці. У них народилося троє дітей: Текля (1891), Степан (1892) та Адам (1894), але всі троє померли. Сам Никифор помер молодим - у віці 30 років.

У родині було 2 сини з іменем Федір. Вдалося встановити лише долю старшого.

Федір Кіндратович був одружений двічі. Перший шлюб був у 1893 році із Пелагеєю Калениківною Корнійчук. Обоє вони були 18-річного віку. Другий шлюб 34-річний Федір уклав у 1908 році з 35-річною Анною Мовчун, вдовою Антонія Єрмолайовича Мовчуна. У метричній книзі записано, що Федір – «отставной рядовой» і шлюб у нього другий. Значить, йому довелося пройти рекрутчину. У другому шлюбі у Федора Кіндратовича народилося троє дітей: Антоній (1914), Марія (1916) та Віктор (1918). У його дружини Анни з першим чоловіком Антонієм Мовчуном народилися Єва (померла в 1902 році від віспи), Мокрина (1902) та Леонтій (1905). Антоній Єрмолайович Мовчун помер у 1908 році.

Андрій Кіндратович був одружений із Катериною Олександрівною Харковець. Напевне, вона була родом із Комор. У подружжя народилося 8 дітей: Мотрона (1898; померла), 1899 (Василь), Олексій (1901; помер у 2 роки), Анна (1904; померла), Павло (1906), Серафима (1909), Костянтин (1912), Ірина (1915).

Василь Андрійович був призваний на Другу Світову війну. Повернувся із фронту й помер через тиждень після повернення. Залишилися діти й дружина.

Павло Андрійович не повернувся із війни. Пропав безвісти. У Мутвиці в нього залишилася дружина Агафія Іванівна та сини Василь та Віталій.

Василь Павлович Корнійчук у дитинстві

Усього на фронтах Другої Світової війни загинуло 17 Корнійчуків. Один із них – Домінік Никифорович - дійшов до Німеччини й загинув 15 березня 1945 року біля Рогау.

П’ятеро Корнійчуків пропали безвісти: Павло Андрійович, Павло Іванович, Іван Гнатович, брати Йосип та Петро Омеляновичі. Збереглося довоєнне фото, на якому два сусіди, два Павли Корнійчуки, сфотографувалися в Пінську. На звороті малесенької світлини (6×4 см) зазначено адреса фотоательє – «Pinsk Kosciuszki».

Після війни на Поліссі було прийнято поміщати світлини в рамки. І вішати їх на стінах чи над вікном. А ця була надто маленька, аби її можна було споглядати здалеку. Тому, напевне, висіла на гвіздочку десь біля вікна. І родичі могли щоразу побачитися зі своїм братом і сином. Зберегла це фото Катерина Колесник, племінниця Павла Андрійовича Корнійчука. І, читаючи цей текст, мої онуки вперше побачать свого прадідуся, котрий не повернувся з фронтів Другої Світової війни. І збережуть пам'ять про нього. Для наступних поколінь Корнійчуків. 

Обидва Павли із цього фото пропали безвісти в жовтні 1944 року. Напевне, у Латвії, бо там найбільше жителів Мутвиці знайшли свій спочинок.

Одинадцять воїнів Корнійчуків загинули в Латвії. На деяких військових кладовищах спочиває по кілька наших односельчан. Наприклад, у селі Канті Мадонського району Латвії похоронено трьох жителів Мутвиці. У вересні 1944 року в Латвії загинули Корнійчуки-мутвичани Захар Михайлович, Леонід Андрійович, Олексій Андрійович, Петро Федорович, Пилип Гнатович, у жовтні – Петро Григорович, у листопаді – Антон Федорович, у грудні – Григорій Григорович, у квітні 1945 – Іван Петрович, Федір Іванович.

Зберігся цікавий документ - заяви жителів села Мутвиця про вступ до колгоспу. Там можна відшукати цікаві свідчення. Наприклад, про те, що Андрій Кіндратович Корнійчук був неграмотним. І свою заяву підтвердив трьома хрестиками. Мав "тяглову силу". Напевне, коня. 

А його син Костянтин уже поставив свій підпис під такою ж заявою. 

Гілка Івана Кіндратовича Корнійчука.

Іван Кирилович у віці 20 років одружився з 20-річною Анною Бенедиктівною Олешко з Морочного. Шлюб цей зареєстрований у Морочненській Параскевській церкві. У них було 6 дітей: Никон (1865), Гнат (1874), Петро (1876), Мина (1888), Пахом (1890), Хома (1881).

Никон помер у 2 роки. Долі Петра та Мини, на жаль, встановити не вдалося.

Гнат Іванович узяв за дружину Марію Йосипівну. У них народилися сини Адам (1907), Пилип (1908) та Володимир (1911). Володимир Гнатович пройде дорогами Другої Світової війни й повернеться додому. Його дружиною стане Серафима Іванівна Тишковець.

Пахом одружився з Тетяною Бенедиктівною. Мали сина Івана (1911), дочок Олену (1914) Марію (1916, померла).

Не вдалося знайти документальних записів, але старожили села розповідали, що сином Івана Кіндратовича був і Хома. Він одружився в 1908 році з Тетяною Бенедиктівною Тишковець. Тоді його звільнили зі служби. У день одруження йому було 27 років, а його нареченій – 18. Свідком на весіллі був Андрій Кіндратович Корнійчук. У Хоми померли дочка Олена й син Григорій. У 1925 році народився син Василь. Із розповіді Марії Гнатівни Корнійчук відомо, що в Хоми Івановича була ще донька Антоніна та два сини Івани. 

Марія Корнійчук, онучка Хоми Івановича

У родині зберегли цю дивну історію про два однакові імені. Коли повезли хрестити другого хлопчика, то куми не знали, що в родині вже є один Іван. Так у Хоми Івановича з'явилося два сини Івани. 

Збереглося фото проводів в армію Андрія Корнійчука, сина Василя Хомича. 

Серед заяв про прийняття в колгосп зафіксовано дві від синів Хоми Івановича. 

Інші члени родини Гриця Давидовича Корнійчука.

У ревізькій казці зафіксовано, що в родині Гриця Давидовича Корнійчука проживав Улас Устимів Корнійчук із матір’ю Наталією. Напевне, це хтось із родичів. Можна припустити, що в Григорія був брат Устим. За метричними книгами Неньківської Покровської церкви вдалося встановити, що Улас був одружений із Анною Гнатівною, мали дочок Дарію (1848) та Євдокію (1854). А в метричній книзі 1880 року знайдено запис, що померла солдатка Анна Гнатівна Корнійчук. Отже, Улас був відданий у рекрути.

У родині Гриця Давидовича Корнійчука проживали й Мартин Костянтинович Барановський із дружиною Федорою. Можливо, Мартин був племінником Гриця. Під час ревізії 1816 року хлопцю було лише 2 роки. І цілком можливо, що родина Барановських із Мутвиці, котра пішла від Мартина Костянтиновича, має спільне коріння із родиною Давдюків-Корнійчуків.

А життя продовжуються. Народжуються нові представники цього роду...

Давня світлина із села Мутвиця

Колись можна буде переглянути ось ці метричні книги унійної Неньківської церкви, котрі зберігаються в архіві Білорусі...

І записи ще давніших метричних книг цієї церкви, які зберігаються чомусь у російських архівах...

І вивчити історію цього роду й інших родів Корнійчуків ще глибше...