Письменник Андрій Дугінець та Пилип Савчук із Морочного |
Коли цей хутір був заснований, достеменно невідомо. У 1944 році тут проживало 5 родин: Ломазея Степана Васильовича, Багна Антона Андрійовича, Козлова Василя Андрійовича, Дейнеки Василя Федоровича, Багно Марії Йосипівни.
Ще до 1939 року землі на цьому хуторі Багно Антон купив за гроші, зароблені в Америці. Так робило багато його односельців: вони їхали за океан тяжко працювати, аби дома придбати землі для родини.
Сюди в 1941 році болотними стежками прибули солдати, які втекли з німецького полону. Про зустріч із хуторянином згодом розкаже Андрій Дугінець у своєму романі.
Це було справжнім подвигом – приютити у своєму будинкові чужого чоловіка. На це згодився Багно Антон Андрійович. Він стане прообразом одного з героїв твору – діда Багна Конона. Прізвище його письменник не став змінювати.
Це було справжнім подвигом – приютити у своєму будинкові чужого чоловіка. На це згодився Багно Антон Андрійович. Він стане прообразом одного з героїв твору – діда Багна Конона. Прізвище його письменник не став змінювати.
За час перебування на хуторі Андрій Дугінець буде заробляти малюванням. У кожній морочненській хаті з’явилися його живописні портрети. Молодому художникові так майстерно вдавалося відтворювати обличчя поліщуків, що ті в черги шикувалися, аби він зобразив їхній портрет.
Згодом Багно Антон, 1885 року народження, проведе на війну сина Івана, зятя Козлова Василя Андрійовича, сусідів Ломазея Степана Васильовича, Дейнеку Василя Федоровича. Його гості Дугінець Андрій та Басов Петро приєднаються до місцевих партизанів.
А в 1982 році до родини Багнів прийшов лист. Їх розшукував колишній поселенець Петро Басов, аби подякувати за притулок.
Юхнович Любов, внучка Багна Антона Андрійовича, згадувала, як із Моски до Морочного приходили тоді посилки із мандаринами, іншими смаколиками.
У 1985 році Петро Басов та Андрій Дугінець приїздили на зустріч у Морочне. Особливо щемною була розмова із Савчуком Пилипом, з яким дружив Андрій Дугінець.
Немає коментарів:
Дописати коментар