Казка про ангела та змію. Записано польським фольклористом Оскаром Кольбергом у селі Борове Зарічненського району

Жив собі чоловік один, і пішов він далеко в світ. І зайшов до міста, купив собі кадило, повернувся назад додому.

Аж приходить до нього маленький панич у червоних панчішках і каже до нього: «Продай мені це кадило».
"Не продам, бо не знаю, що вимагати за це. Я піду запитаю чоловіка, який живе за горою".

Прийшов він до нього й питає: «Скільки мені за це кадило взяти?»

А той чоловік відповідає: «Це до тебе приходив ангел, ти йому скажи, нехай дасть тобі здоров’я, щастя й доброї долі».

   
Пішов він додому до себе. Приходить знову панич у червоних панчішках, а то був ангел Божий. Той ангел  просить: «Продай мені кадило». – «Продам». – «А що ти за нього просиш?» - «Дай мені здоров’я, щастя й доброї долі». – «Я тобі здоров’я дам, а щастя й долі доброї ще не дам, а гроші заплачу тобі». 

   
Ангел дав йому багато грошей і наказав: «Іди служити до змії. Як будеш туди йти, рибалки будуть рибу ловити в озері. Так ти купи в них риби й назад викинь в озеро. Будеш далі йти, а там облаву на вовка роблять. Так ти купи в них того вовка й відпусти в ліс. А як підеш далі, там буде мишка бігти. Ти її не бий, нехай собі біжить. І йди далі на службу до змії».

 
Іде він, іде, аж зайшов до озера. А там рибалки рибу ловлять. «Продайте мені, рибалки, рибу»,- просить він. «Ми тобі не продамо, бо пан казав, що вижене нас, якщо не зловимо риби».

Почали вони тягнути й затягнули велику рибу. «Продайте мені цю рибу, я вам гроші великі дам». Вийняв він сто рублів, і рибалки віддали йому рибу. А чоловік вкинув рибу назад у воду. Парубки-рибалки кажуть: «Який він дурний!»

 
Пішов він далі. Бачить: облава в лісі на вовка. «Продайте мені цього вовка», - просить чоловік. «Не продамо, бо пан казав,що вижене він нас, якщо не зловимо», - відповідають мисливці. Чоловік дав їм багато грошей, а вони йому вовка. Взяв він того вовка та й пустив у ліс.

 
Іде він далі, іде, а якась мишка біжить, перебігає перед ним дорогу й питає його: «Куди ти йдеш?» - «Я йду на службу до змії».

 
Пішов він далі. Зайшов до змії та й каже: «Прийшов я до вас на службу». А змія йому говорить: «Як ти вислужиш три літа, то буде тобі добре і я тобі заплачу». На другий день змія каже: «Будеш у мене коні пасти».

Погнав він коні, а змія тим часом навіяля на нього сон. А як він заснув, усі коні пішли до озера й втопилися. А коли він пробудився, всі коні рила повитягали, бо риба їх у воді наколотила.  Аж він встав і погнав коней до змії.

 
Знову на другий день жене він коней, а змія до нього каже: «Якщо ти ще й цей день випасеш коні, то зостанешся на світі», - і знову напустила на нього сон. Чоловік погнав коней, а сам заснув. Коні ж пішли до лісу, аж не видно їх.

А вовк давай зганяти їх в одне місце, а потім гнав аж до самого дому. А змія каже до них: «Коні, мої коні, чого ви прийшли, я ж вам наказала утікати». А коні відповідають: «Як нас вовк почав гнати, ми змушені були утікати». А змія обхопила голову руками та й каже сама до себе: «Що ж то буде, якщо він і на третій день виконає те, що я задам?»

 
На третій день узяла змія склянку маку й розсипла його на піску. А чоловіку каже: «Збери все до однієї мачини й принеси мені». Іде він та й плаче: «Вже три дні прислужив, а третій не можу. Вже з’їсть мене змія».

Тут мишка вибігає й питає його: «Чого ти плачеш, чоловіче?» - «Я плачу, бо змія змішала склянку маку з піском та й наказала мені визбирати мак». А мишка заспокоїла його: «Лягай спати, а ми тобі допоможемо».

Ліг чоловік спати, а мишки зібралися і гуртом визбирали мак. Чоловік проснувся, побачив той мак та й заніс до змії. Вона взяла той мак, рахує, рахує, аж однієї мачини бракує. І каже до того чоловіка: «Іди шукай цю мачину».

 
Знову плаче чоловік. Мишка його заспокоїла. Вона всіх мишей позганяла, почали вони шукати ту мачину та й знайшли її. Приніс він цю мачину до змії. А та каже: «Прослужив ти добре». Заплатила йому все, і чоловік пішов собі. І мав щастя й долю.