Про таємничу Покровську церкву ХVІІ століття в селі Задовже (нині Заозер’я)

Світлина Анатолія Кібука

Здавна кожне поліське село має своє храмове свято. У моєму рідному Новосіллі цей день називали «гости». Тут празникували на Вознесіння («Знесення») і Пречисту. Як і в Храпині, бо новосільці колись належали до Храпинської парафії. А в селі Храпин діяла Різдво-Богородицька (Пречистенська) церква. До цього, напевне, була Воскресенська…

А в сусідньому Задовжі святкують Покрову. І в Заозер’ї теж. Чому, часто ставила собі запитання, якщо ці села відносилися до Кутинської Михайлівської церкви?..

А оце днями мені зустрівся документ, який викликав подив. І, можливо, розкаже нам про існування ще однієї церкви на зарічненській землі…

У НІАБ (Фонд № 1777, опис № 1, справа № 1) зібрані документи Пінського земського суду 1660 року. У переліку цих справ є така: «Тастамент пана Іаана Філіпавіча Саланецкага, жыхара сяла Задоўжа, ад 21 верасня 1660 г., у якім ѐн выказвае жаданне быць пахаваным на могілках пры «рускай царкве Пакрава…» і завяшчае сваю маѐмасць сваякам і духоўным асобам (старабеларуская, старапольская мовы). Згадваецца: Нобельская царква (16.12.1660)».

Отож Іван Пилипович Солонецький із Задовжа заповідав бути похованим при Покровській православній церкві. А де ж вона була?

Сучасне кладовище села Заозер'я

Можливо, у Ноблі? Але в пінських писцевих книгах ХVІ століття згадано 5 нобельських церков: Миколаївську, Спасівську, Воскресенську, Петровську та Пречистенську. Чи в Заозер’ї коло кладовища???

Є й інший документ 1660 року: «Пратэстацыя Нобельскага пратапопа свяшчэнніка Івана Лаўрэнцьевіча на пана Яна Пракулея за абразы, збіццѐ шаблей і пагрозы 24 лістапада 1660 г. у сяле Задоўжа; немагчымасць: з-за пагроз адпраўляць у парафіі святарскія абавязкі (старабеларуская, старапольская мовы)»

Із цього документа дізнаємося, що свої священницькі обов’язки в Задовжі виконував нобельський священник Іван Лавренцевич. Чітко записано, що це село входило до Нобельської парафії… Можливо, нобельський священник був заодно і священником Задовженської Покровської церкви???

Ім’я Яна Прокулі зустрічаємо в книзі польського професора Андрія Рахуби «Метрика литовська. Реєстри подимного Великого князівства литовського». Тоді власниками димів у Задовжі зазначені Олександр Задовжський (2),  Конопка (8) та Ян Прокуля (1). Ось із цим власником одного диму в Задовжі й сталася у священника сутичка. 

У книзі «Географический указатель выборных документов из актовых книг Виленского центрального архива» Спрогіса названі й інші власники села Задовже: 2 січня 1648 року король Владислав ІV підтверджує надання земель села Задовже князем Альбрехтом Радзивіллом — державним діячем Великого князівства Литовського – Петровському; 8 жовтня 1793 року був написаний акцесорний договір (додатковий договір, що приєднується до головного) між Стравинським та Трасковською.

16 жовтня 1799 року відбувалося розмежування та заміна із селами Кутин та Любинь.

Аби дізнатися більше про Покровську церкву, звернулася до організатора генеалогічного проєкту «Polesie» Юрека Ноздрина-Плотницького. Він надіслав тестамент Івана Солонецького 1660 року. Щоправда, документ дуже пошкоджений. Читати його дуже важко. Це скоропис з виносними літерами. 

Прочитала лише кілька фраз: Псалтир, село Храпин (напевне, комусь із цього села дісталося щось із майна автора тестаменту), імена Тетяна та Кирило... Будемо надіятися, що колись зможемо прочитати хоч доступну частину цього тестаменту.

Отож документи 1660 року допомогли нам встановити, що в селі Задовже в 17 столітті діяла Покровська церква.

Старожили села інколи згадували про свою церкву... 

Є думки, що церква була неподалік нинішнього кладовища. Там же стояв колись панський маєток. І тепер у селі кажуть: "Підемо у Двір".

Дуже цікаво, що заозерське кладовище знаходиться на другій стороні озера...

А зразу біля села розпочинається болото з дивною назвою Сліпе...