Серницький монастир ХVІІ століття

Нове краєзнавче відкриття: Серницький монастир ХVІІ століття.

І як пошуки цієї інформації стали міжнародними…

За єдиним документом 1524 року – скаргою про володіння полем Горбаківщина між ігуменом Нобельського монастиря та боярином Антоном Андрійовичем – в історію містечка Нобель увійшов факт про існування чоловічого монастиря.

У 1664 році в Серниках теж існував монастир ордену Святого Василія. Про це свідчить знайдений недавно документ…

Усе розпочалося в той день, коли ми з Федором Володимировичем Полюховичем розглядали рукописний зошит Василя Федоровича Полюховича Серницького. У 1911 році архіваріус Віленського центрального архіву древніх актів на прохання жителя Серник провів ретельні пошуки інформації про це село. І зафіксував у рукописному зошиті знайдені документи.

Мій погляд упав на слово «монастир»... Ми були подивовані таким повідомленням. Запис був такого змісту: «Жалоба уніатскаго іеромонаха Серницкаго монастыря Симона Жаворонювича о нанесеній ему тяжкихъ побоевъ королевскимъ земяниномъ Матвеемъ Яцкевичемъ Серницкимъ въ то время когда он производилъ оправленіе изгороди возле огорода съ плацемъ пана Александра Игнатовича Серницкаго 1664 года 15 апреля».

Вирішили знайти сам документ. Думали, це зробити легко, адже мали інвентарний номер зберігання цієї скарги – 13016.

Написали лист в Литовський державний історичний архів. Отримали таку відповідь: «Повідомляємо, що Ваш запит зареєстровано 2024-09-11 №Р9-901. Повідомляємо, що 1664 р. Книга судових актів Пінського повітового замку (каталог Н. Горбачевських №13016) у Литовському державному історичному архіві не збереглася. Для пошуку документа, що вас цікавить, і отримання його копії рекомендуємо звернутися до Національного історичного архіву Республіки Білорусь, м. Мінськ (Национальный исторический архив Беларуси, г. Минск). Цілком імовірно, що цей документ може зберігатися в архівному фонді №1733 «Пинский гродский суд».

Далі були листи в Національний історичний архів Білорусі, що в місті Мінськ, та в Національний історичний архів Білорусі в місті Гродно. Із Гродно прийшла відповідь, що такі відомості там не зберігаються. А з Мінська повідомили, що у зв’язку з великою кількістю запитів, заявок там поки що не приймають. Рекомендували самостійно працювати з документами в читальному залі архіву.

Здавалося, треба зупинити пошуки. Але в Мінську маємо неймовірну помічницю - Альону Шукало, яка досліджує родовід Полюховичів із села Диковичі. Вона й зайнялася пошуком необхідного нам документа в НІАБ. Скільки ж свого вільного часу вона на це витратила!!! У справи були інші сторінки. Ось і довелося Альоні переглянути 7 плівок мікрофільмів, аби відшукати затребуваний документ. Справи в архіві нині видають лише у вигляді фотокопій, оригінали недоступні.

І ось запис 1664 року в мене на столі… 

Прочитати стару польську мову та ще й рукописну сама не змогла. Написала прохання до кількох своїх друзів. Хтось ще й не встиг прочитати моє звернення, а Юрек Ноздрин-Плотницький із Відня вже передрукував надісланий текст сучасною польською. І надіслав мені весь реєстр справ Пінського старости Івана Млоцького за 1664 рік. Серед переліку всіх справ відшукала й документ про Серники.

Залишилося немало – перекласти текст українською. Тут питання не стояло, до кого звернутися. Переклад зробив наш земляк-історик Василь Расевич.

Увечері довго спілкувалася з білоруським істориком та архівістом Денисом Лисейчиковим, знавцем церковної історії Полісся. Від нього отримала багато цікавої інформації. 

До цієї розмови ми були переконані, що Серницький монастир був унійним, адже саме так записав архіваріус Віленського центрального архіву древніх актів в 1911 році. Денис же стверджує, що монастир цей міг бути православним, оскільки унія прийшла на наші землі тільки в 1730-х роках. А ще Денис уважно прочитав текст і зауважив, що там є рядки, які свідчать, що монах Заворотович жив у монастирі братства Пінського в місті Пінську. І це був православний монастир, а унійний знаходився в Ліщі під Пінськом.

Денис Лисейчиков надіслав мені документ із довідника «Географический указатель выборных документов из актовых книг Виленского центрального архива». Це єдине видання, де згадується Серницький монастир.

Отож питання: був Серницький монастир унійним чи православним, залишається відкритим.

Але монастир ордену Святого Василія у ХVІІ столітті тут діяв…

Висловлюю глибоку вдячність усім, хто допомагав нам проводити це дослідження.

А ось і сам документ - скарга ченця Заворотовича:

"Скаржився та розповідав про його жорстоке побиття та скалічення священник, преподобний у Хресті отець Симон Заворотович, чернець ордену Святого Василія в монастирі Серники в Пінському повіті, який проживав там і керував господарством, проти пана Матфея Яцковича Серницького та його дружини пані Марини Теодорівни (Шляхтянки) Серницької, поміщиці.

Його Королівській Величності Пінського повіту, цього року, 1664 року, місяця квітня, 12-го дня року, коли отець Заворотович городив сад, який лежить поруч із площею пана Александра Ігнатовича Серницького, із хати Матфейової Яцкович Серницької вибігла дружина оскарженого пана Серницького. Яка без пояснення причини ображала сороміцькими словами згаданого священника. 

Після чого, почувши голос своєї дружини, із клуні з ціпом вибіг сам пан Матфей Яцкович Серницький. І без жодної поваги та без пояснення причин, не пам'ятаючи про страх Божий, суворість звичайного права та духовний статус згаданого священика, бив того ціпом по руці і по спині. А потім, кинувши його на землю, як образу його духовного статусу, смикнув за волосся і повільно штурхав палицею, бив і завдавав ран. За таке ганебне побиття та скалічення, яких він зазнав від пана Серницького, нещасний отець Заворотович юридично вносить та покладає на нього вину та просить юридичного покарання, заявляючи про це в міських (гродських) книгах Пінська.

Він надав протокол процесу.

...Я, Войцех Сарновський, Генерал Його Королівської Величності Пінського повіту. Цією своєю доповідною розпискою засвідчую, що в поточному 1664 році, 15 квітня, із шляхтичами паном Яном Кузьміцьким та паном Габріелем Пйотровським, із якими, виконуючи запит Преподобного Отця Симона Заворотовича, ченця ордену Святого Василія Великого в монастирі Серники в Пінському повіті, що мешкає в місті Пінськ у монастирі Пінського братства, після мого приїзду в супроводі шляхтичів, і після представленого ним ми побачили на його спині та на руці синюваті рани, набряклі від крові. Ми також бачили на голові висмикнуте і вирване волосся.

Вину за свої побиття та рани, а також вириване волосся отець Заворотович покладає на імʼя пана Матфея Яцковича Серницького у поточному 1664 році місяця квітня 12 дня. Без подання жодної причини, більше про це йдеться в описі його процесу.

І тому я, Генерал, з тими шляхтичами (свідками) записую все, що я бачив і чув з цього приводу. Моя доповідна розписка з моїми печатками та печатками шляхтичів та з моїм підписом до міських книг Пінська

Я даю і дарую; Войцех Сарновський, генерал своєю рукою".

Жителі Серник здавна називали місце біля церкви Монастирем. Людська пам’ять берегла цей топонім як пам’ять про давній монастир. А нині на цьому місці побудований монастир на честь Волинської ікони Божої Матері. Фото Семена Полюховича.