Документ про те, як проходила викупна операція в селі Привітівка після земельної реформи 1861 року

Жителі Привітівки. Фото з родинного альбому Галини Хомич

У Центральному державному історичному архіві України, що в місті Києві, зберігаються документи під назвою «Терлецькі – поміщики Правобережної України. 1540 – 1919». Серед цих  і «Подробный списокъ владельцевъ земельныхъ участковъ, съ которыхъ причитается в пользу помещика Франца Терлецкого платежей по Привитовскому сельському обществу». Датований список 1864 роком. У ньому можна дізнатися, що жителі Привітівки отримали тоді 21 наділ землі.

19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. У 1861–1907 роках проходила викупна операція - державно-кредитна операція з викупу землі у поміщиків. Згідно з маніфестом, селяни, які отримували надільну землю у безстрокове користування, зобов'язували викуповувати її за встановленою без їх згоди та врахування їхніх інтересів ціною. При визначенні викупних платежів за основу бралися не ринкові ціни на землю і не прибутковість землі, а розміри загальних грошових повинностей тимчасовозобов'язаних селян.

У «Положенні про викуп селянами їх садиб та польових угідь» зазначено:

113. Селяни, які придбали у власність землю за допомогою викупної операції, зобов'язані вносити в казну щорічно взамін належного поміщикові за цю землю оброку по шість копійок на карбованець з призначеної урядом викупної позики аж до погашення її. Такі платежі звуться викупними.

114. Викупна позика погашається внеском викупних платежів протягом сорока дев'яти років з дня видачі позики.

Отож у спискові, який зберігається в ЦДІАК України, занотовано, скільки мали заплатити на третій рік виплати привітівські зеляни. Якщо уважно розглянути цей список, то можна побачити, що сплачували жителі Привітівки різні суми. Значить, і розмір земельних ділянок був різним.

Пояснення відшукали в дослідженні Олександра Кохановського. У Віленській, Гродненській та Мінських губерніях реформа здійснювалася згідно з місцевим положенням для цих губерній. За кожним селянським двором залишався той земельний наділ, який був у користуванні на момент реформи. Точне визначення розмірів наділу й повинності встановлювалися під час складання уставних грамот. Ознайомлення селян з умовами відміни кріпосного права проводилося в церквах та костелах у присутності поліції.

У 1864 році 14 привітівських селян платили поміщикові по 26 рублів, 6 – по 16 рублів. І лише Федір Хомич платив усього 6 рублів. Господарями земель було 8 родин із прізвищем Хомич, по 4 – Шпаковських та Кириковичів, 3 – Петровців, по 1 - Лідичів та Суприковичів.

Використана література:

1. Кохановский А. Отмена крепостного права на территории Беларуси: ход реформы, ее последствия и значение // Деды : дайджест публикаций о беларуской истории. Выпуск 13. Минск, 2014.

2. Лазанська Т.I. ВИКУПНА ОПЕРАЦІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003: URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vykupna_operatsiia

3. ЦДІАК України - Ф. 2216, оп. 1, спр. 79.