З історії села Заозер’я

Заозір’я. Воно ж Заозер’я… Є таке село на Зарічненщині. Воно розтягнулося однією вулицею вздовж східного берега продовгуватого озера, і половина дворів у селі мають вихід до озера.

Багато хто задумується: чому село біля озера Задовжанського має назву Заозір'я, а сусіднє село Задовже розташоване за кілька кілометрів на південний захід.

Ось цю таємницю спробуємо розкрити.

Погляньте на карту Пінського повіту 1800 року. На ній позначене озеро Задовжанське й 2 села з назвою Задовже. Ще й фільварок Задовже.

А в ревізькій казці 1834 року уже розмежовано жителів 2 сіл: Задовже та Заозер’я. У Задовжі тоді жило 68 чоловіків та 66 жінок, а в Заозер’ї більше - 91 чоловік та 77 жінок.

Отож можна стверджувати, що село Заозер’я отримало свою нову назву в період із 1800 по 1834 рік. Хоч існувало здавна…

Найдавніші документальні свідчення про Задовже зафіксовані ще в ХVІ столітті. Уперше обміри проводили тут слуги королеви Бони навесні 1555 року. Тоді там було 2 дворища: Пацутичі та Олісеєвичі. Під час другої поміри зафіксоване ще й дворище Неліповщина. Землі дворища Неліповщина були розташовані в кінці озера, за озером. Це свідчить про те, що Задовжем названо село, яке нині має назву Заозір’я.

Ось які прізвища побутували тоді в селі: Мисковичі, Івановичі, Петровичі, Юнчовичі, Малаховичі, Олисеєвичі, Андрійовичі, Біликовичі.

У грудні 1653 року татари напали на Пінський повіт, знищили багато сіл і міст, у тому числі й село Задовже. Тоді маєток Задовже належав Андрію Телятицькому. А татари забрали в ясир багатьох жителів села. Згадуються імена жителів - Гриця Клішевича, Павла Панасовича, Дмитра Оксютича, Івана Куриловича.

У подимних реєстрах ХVІІ століття в Задовжі названі господарі Олександр Задовжський, Конопка, Ян Прокуля.

Відомо, що 1735 року в спадковому селі Задовже Пінського повіту народився шляхтич Михайло Доманський. Дуже цікава історія його життя!!! Він згодом продав цей маєток за борги.

У ХІХ столітті господарем маєтку Задовже значиться Чарнецький Артур Іванович.

11 квітня 1834 року було написано ревізьку казку про села Задовже та Заозір’я, що раніше знаходилися у власності Карла Стравінського, а нині дісталися Адамові Вікентійовичу Стравінському.

Дворових селян тут значиться аж 48 чоловік: це сім’ї Івана Андрійчука (6 чол.), Захара Опалійчука (8), Федора Бовшовця (2), Самійла Андрушка (2), Івана Сенкевича (2), Петра Мініча (5), Степана Кусюка (2), Антона Антоника (5), Максима Жолнерука (4), Захара Гнатова (5), Юхим Цизар, Андрій та Назар Мацююки (саме так записано), Прокіп Пискун із сином Томашем, Артем Дем’янович Мисюк, Роман Матвійович Ломаза.

Серед дворових були такі, що втекли від поміщика: Антон Лисюк, Дем’ян Андрійчук, Семен Ковальський, Захар Гнатів. У 1833 році втекла ціла сім’я: батько Лука Никонович Парипа й три його сини – Яків, Матеуш та Пилип.

Самійло Якович Андрушко у 1833 році був засланий на поселення.

Деяких дворових селян поміщик віддав у рекрути: Антонія Матвійовича Ломазу, Данила Савовича Барана, Микиту Кіндратовича Кухтюка, Василя Кусюка.

Про деяких дворових записано, що пропали безвісти: Іван Приходько (50 р.), Матвій Козинець (30 р.).

До Бучина були переведені дворові Григорій Томашович Якушик та Роман Хвилонів Янусь.

Іван Олександрович Кухарук був проданий у 1832 році поміщиці Казиченіковій. У дворі Стравинського залишилися його сини Тимофій (13 р.) та Климентій (4 р.). Прізвище його свідчить про те, що він, напевне, був сином кухаря.

Кріпосні селяни поміщика Стравинського в Заозер’ї проживали в 19 родинах. Ось вони.

1. Павло Іванович Ткачук, племінник Петро Хвилонюк – 17 членів родини.

2. Григорій Савович Мойсююк – 9.

3. Андрій Миколайович Дубина, племінник Зиновій Деркач – 7.

4. Василь Филинов Приходько – 5.

5. Сава Іванович Мойсююк – 8.

6. Григорій Іванович Брощук, прийомиш Олексій Лаврентійович Рожанець – 5.

7. Іван Іванович Тихоньчук, племінник Степан Піскун, Данило Мацерюк із братами Устимом та Сергієм – 12.

8. Іван Йосипович Андрушко, племінник Іван Байрак – 8.

9. Василь Григорович Брущук, племінник Тимофій Брущук, племінник Яків Кухтюк – 11.

10. Федір Нестерович Рак, шурин Остап Бизун – 7.

11. Кирило Микитович Люсюк, племінник Дем’ян Боярчук, прийомиш Павло Люсюк – 5.

12. Роман Семенович Андрейчик із синами – 9.

13. Іван Миколайович Малахович, його пасинки Марко Василь та Кирило Приходьки, племінник Пархом Сидко -7.

14. Мойсей Йосипович Андрушко, племінник Сава Сидко, прийомиш Макар Іванович Сергич – 9.

15. Іван Васильович Метринич – 7.

16. Марко Лук’янів Дарко, шурин Сергій Нестерук, племінник Григорій Семенович Воук – 7.

17. Йосип Андрійович Андрейчик, брат Яків – 10.

18. Кирко Левкович Мацюрук голова, його син Мамонт переведений із села Бучин – 10.

19. Іван Купріянович Воук , племінник Петро Ковальчук – 15.

Усього 91 чоловіків та 77 жінок.

Серед кріпосних селян у бігах були Лука Іванович Брощук, Артем Левкович Мойсююк, у рекрутах - Гнат Григорович Мойсююк, Павло Киркович Мацюрук.

Зверніть увагу на те, як змінилися нині прізвища: від Воука пішли Вовчуки, Хвилонюки стали Філончуками, прізвище Рожанець нині звучить як Рожець, Мацююки чи Мацюруки стали Мацеруками. Незмінні - Ткачук, Приходько, Ковальчук.

Є таке село на Зарічненщині – Заозер’я…