Як нобляни свою землю відстояли

Мабуть, жодне з поліських сіл так часто не згадується в давніх джерелах, як Нобель. Ось яку нову історію з життя цього села я відшукала в «Мінських єпархіальних відомостях» 1889 року.

Із незапам’ятних часів нобляни володіли землею, платячи за неї невеликий оброк. Але в 1871 році землю в них забрали «в казну» й продали на пільгових умовах трьом чиновникам «великорусского происхождения». Ні один із них не захотів жити в Ноблі й займатися господарством. Усі троє віддали землю в оренду євреям (ось чому в Ноблі оселилося так багато євреїв!).

Із того часу нобляни стали повністю залежними від євреїв. Не маючи інших засобів для існування, крім землі, вони змушені були й надалі займатися землеробством, але при цьому віддавати орендаторам частину збору з поля, сінокосу, пасовищ. Навіть від риби, виловленої в річках. Особливо тяжкими були штрафи, запроваджені винахідливими євреями. Ці утиски нагадували ті сумні часи, коли в Західному краї господарювали євреї як орендатори панських маєтків. За міщанами збереглося лише озеро як їхня власність. 

Ці свідчення дещо по-інакшому звучать у «Географічному словнику Королівства Польського та інших слов'янських країн», виданому під редакцією Ф.Сулімерського, Б.Хлєбовського та інших редакторів у Варшаві у 1880—1902 роках. У VІІІ томі цього видання (усього їх 15) зазначено, що в 1870 році Нобель було розділено на 2 частини. Одна була дана як нагорода генералу Бєлградову (51 ½ волоки), а друга – уряднику Ненарукову (129 волок разом із риболовством). 

Отже, десь у 1870 чи 1871 році землю від ноблян забрали, але вони продовжували боротися за її повернення. Знову цитую документ 1889 року. Розпочався процес «із казною». На нього потребувалися великі кошти. Ці витрати привели до великої бідності в містечку, але зупинятися нобляни не хотіли. 

І ось у 1880 році приходить радісна звістка: процес завершився перемогою ноблян. Земля була їм повернута. «По полученіи этой радостной вѣсти, они тотчасъ же обратились къ священнику съ просьбой - отслужить благодарственное молебствіе Господу Богу, перемѣнившему Свой гнѣвъ на милость». Тоді в Нобельській церкві відслужили подячний молебень. 

Ось якими настирними у відстоювання своїх прав були колишні нобляни … І головне: добилися свого!!!