Нові факти з історії зарічненської землі можна відшукати, знайомлячись із дослідженнями білоруських істориків. В Олега Радкевича є цікава стаття - «Мінські бібліофіли початку ХХ століття». Там розповідається про долю бібліотеки відомого археолога-краєзнавця Генріха Татура, який зібрав у Мінську цінні бібліотеку та музей. Бібліотека складалася із книг та рукописів. На жаль, доля цих експонатів була незавидною: вони були перепродані в різні місця й різним людям.
Виявляється, серед зібрань Татура були рукописні книги з Ненькович. Читаємо рядки публікації Олега Радкевича: «Интересен октоих с записью о принадлежности его Чудиновичам из села Ненькович Пинского уезда» (октоїх - богослужбова книга, яка містить в собі чинопослідування вечірні, повечір'я, утрені та літургії).
Була в зібраннях Татура й інші рукописна книга з Ненькович: «Такая же запись в требнике XVII века» (требник використовується для обрядів хрещення, миропомазання, покаяння, шлюбу, висвячень і різних потреб).
Як ці книги з Ненькович потрапили до Мінська, можна лише здогадуватися. Я спілкувалася з Олегом Радкевичем, але більше інформації про неньківські рукописні книги, на жаль, не отримала. Дякуємо йому й за ті невеличкі рядочки з історії поліського села.
А Чудинович – давнє прізвище Ненькович. Щоправда, серед місцевих священнослужителів мені не зустрічалася людина із таким прізвищем. У "Мінських єпархіальних відомостях" згадуються Чудиновичі: «Игуменскаго собора протоіерей Чудинович», «соборной Николаевской церкви священник Іоанн Чудинович». Значить, серед Чудиновичів були священнослужителі, і, можливо, вони колись оселилися в Неньковичах… Це моя версія…
Немає коментарів:
Дописати коментар