Що про Вичівку повідають документи і карти (Олексій Музичко)

Одну з перших згадок про село Вичівка знайдено Володимиром Перуніним  в “Огляді пущ” від 1553 року. 

А в публікації В. Тумаш "Дворища Вичівки" йдеться про обміри земель у селі Вичівка навесні 1555 року. Мова йде про велике село, яке мало 9 дворищ (“дворище” - сімейна родинна громада, яка об’єднувала в собі від 5 до 11 дворів).
Дворища розташовувались на підвищених місцях. І нині в словесному вжитку є назви таких урочищ: Велике поле, Бабки, Чубчичі, Чертіж, Радочі, Дуброве, Рубле, Дичина, Бутов’є (нинішнє село Бутово).

На одній із мап “Атласу Речі Посполитої 16-18 столітть” у квадраті 5 знаходимо поселення Biczowka, розташоване на лівому березі річки Стубла. Село зображене однією вулицею, розміщеною зі сходу на захід, із церквушкою посередині. Через село пролягав шлях з Озерська, через урочище Бутов’є, через Вичівку на Жолкино і з Вичівки через болото Велике Морочно до Городної.

На “Спеціальній карті Європейської Росії” (десятиверстівці), у квадраті 16, знаходимо село Вичувка із сімдесятьма дворами. У бік села Серники був розміщений господарський двір, а в урочищі Радочі - ферма і ширварок.

На карті “Збірна військово-топографічна карта Російської імперії 1846-1863 років” село Вичувка зображене як велике поселення з двома церквами. У північній частині села — будинок лісника, дорога через урочище Радочі на Жолкино.

Від нової церкви на схід, повз стару будівлю церкви, дорога через урочище Бутов’є на Озерськ, південніше від церкви - вулиця до річки Стубла і три мости через річку по дорозі в бік Бротниці. На південний захід від церкви проходить дорога до господарського двору, а далі - у бік села Серники. Дорога до господарського двору була обсаджена деревами морви (шовковиці). У тих місцях збереглося декілька цих унікальних дерев шовковиці, ягодами якої і донині ласують дітки.

У кінці господарського двору - млин. Приблизно в тому районі знаходимо дуба-велетня, який не одне століття там росте і досяг 4,4 м в обхваті. Якби він міг говорити, як багато цікавого розповів би нинішньому поколінню.

Між вулицею до річки і дорогою до господарського двору було збудовано парк з бесідками та качелями. Пан із панством із Пінська часто приїздив відпочивати у Вичівську садибу.

На цій карті вже показано дорогу в бік Бротниці (нині - село Бродниця) з трьома мостами. Також три мости є на дорозі в бік Городної.

У західній частині села позначено найвищу точку — 150,6 м над рівнем моря, там стояв репер. Поряд позначено нове місце могилок. На одній з попередніх карт воно було позначене недалеко від церкви, у середній частині села - це район теперішньої школи.

У 1853 році сталась велика пожежа. Згоріла стара будівля церкви, новий, побудований у 1852 році, будинок пономаря і вся вулиця, що понад річкою в бік Бродниці. Залишилася купа жару. Можливо, з того часу і носить та вулиця назву Купожар.

На картах Шуберта 1866 - 1867 років, квадрат 19-5, село Вичувка зображене поселенням у 260 дворів. Позначено сипані дороги в бік урочища Бутов’є, на Озерськ та дорога до Серник.

На польських картах, датованих 1900 - 1910 роками,село достатньо розбудоване. Посередині головної вулиці, на північ від церкви, розміщена капличка, на південь - парк, панська садиба, господарський двір.

Пан Папаанасофуло дуже любив село Вичівку. Будучи губернатором у Бресті, часто приїздив відпочивати в село. Продаючи свої землі в 1901 році, пан продав ці землі для громади села, а на згадку про себе побудував капличку посередині села і пожертвував ікону пророка Іллі до Святомихайлівської церкви, а садибу передав під школу.

На німецьких та польських картах 1930 - 1935 років позначено всі підходи до села з усіма мостами і бродами через річку, назви всіх урочищ з хатами в них.

На сучасних супутникових картах можна відзнайти кожен двір цього чудового села. Шкода ,що село вимирає, молодь залишає батьківські оселі, роз’їжджаючись по світу в пошуках роботи. Таке гарне село може стати знову поселенням в кілька дворів, а ні, то й зовсім зникнути з карти...