вівторок, 24 липня 2018 р.

Полонений німецький генерал у Мутвиці


Якщо ввести в пошукову систему слова «Мутвиця» чи «Невель» та «Фабаріус», вам запропонують прочитати десятки різних публікацій про полоненого німецького генерала Першої світової. А історія ця незвичайна й тісно пов’язана з нашим зарічненським краєм.
Карл Фрідріх Зігфрід Фабаріус, начальник 82 резервної дивізії, 16 вересня вів бої за Пінськ. Після взяття міста його солдати зайняли позиції в Прип’ятських болотах. У ніч на 28 листопада його взяли в полон під час партизанського набігу на село Невель. 

Як стверджують історики, це був єдиний генерал, якому судилася така доля. Не зумівши перенести сором, Фабаріус наклав на себе руки. Як це трапилося, достеменно невідомо. У своїх спогадах Олексій Брусилов пише: «Этот злосчастный начальник дивизии, находясь в плену, сделал вид, что хочет бриться, и бритвой перерезал себе горло». В інших джерелах є свідчення, що він застрелився зі зброї, залишеної випадково. Ось приблизно так це відбувалося.

У момент полону генерал перебував у ліжку. Витягнувши його, роздягненого, з ліжка і сяк-так прикривши ковдрою, партизани потягли його з собою. Після відпочинку в селі Комори, де на генерала вдягли кожух і шапку, його привезли в Мутвицю й поселили в офіцерському флігелі. 

Командування російського 4-го Кінного корпусу запросило полоненого генерала на обід, але він нічого не їв, сильно хвилювався. Після цього З. Фабаріуса відвели на перший допит, проведений в поміщицькому будинку. Господиня будинку (а це була Анна Тукальська-Нелюбович) знайшла для бранця теплу фуфайку. Після допиту генерала повернули у флігель - він нервував і від запропонованої йому їжі відмовлявся, вважаючи за краще чай із шоколадом. На нічліг бранець-генерал був розміщений в панському будинку. Господарі вмовили його повечеряти та напоїли кавою. Ось така, виявляється, подія трапилася в Мутвиці 28 листопада 1915 року.

Вранці зі штабу корпусу за полоненим генералом прибув молодий прапорщик з конвоєм (10 гусарів 17-го гусарського Чернігівського полку). Незважаючи на холод, генерал не хотів одягати російську папаху, але надів вовняний в'язану шапку, запропоновану дамами.

Посадивши генерала в сани, конвой повіз його на залізничну станцію Ганцевичі: полоненого чекали в штабі армії. Але на станції прапорщик зустрів свого товариша - коменданта. Комендант запросив офіцера разом з конвоєм до себе на квартиру, де приятелі почали обідати та випивати. У цей момент З. Фабаріус пройшов у сусідню кімнату попросити у денщика води для вмивання. І коли денщик вийшов з кімнати, генерал схопив із знятої прапорщиком портупеї наган і застрелився. Так невдалий російський прапорщик фактично пропив німецького генерала. 

Ось такою є одна із версій смерті генерала. У всіх джерелах відзначено, що генерал Фабаріус поводився гідно, вважаючи за краще прийняти смерть, аніж полон.

Згодом в селі Невель був встановлений пам'ятник з перерахуванням імен (більше 30-ти) загиблих при набігу німецьких офіцерів. 

Джерело інформації: Мензелинцев Н. Партизаны 1915 года // Военная быль. 1967. № 86.

Немає коментарів:

Дописати коментар