Чимало подій Першої світової пов’язані із селом Кухітська Воля. Тривалі бої відбувалися тут у вересні 1915 року. Про це можна знайти сотні публікацій в Інтернеті. Історик Корольов Володимир Миколайович пише: «Із 3 по 17 вересня 1915 року в лісах та болотах біля села Кухітська Воля дивізія Краснова під убивчим вогнем бере приступом залізобетонну цитадель і розбиває німецьку піхотну бригаду. Далі разом з бригадою 3-ої Кавказької дивізії здійснює набіг углиб розташування противника й викликає в нього паніку».
Особливо важкі бої тривали тут із 7 по 17 вересня. Ось інформація про втрати біля села Кухітська Воля: «За 10 днів, під час яких були взяті залізобетонні укріплення німців, російська дивізія втратила лише 3 офіцери та 37 солдатів і відповідно 7 та 145 пораненими. А в ті місяці піхотні полки часто втрачали по 100 чоловік за 1 день».
В історичній літературі є опис бою біля Кухітської Волі в ніч із 12 на 13 вересня. Про ці події я знайшла публікацію навіть угорською мовою. Там була вміщена й карта бою 1915 року.
І все ж згодом село захопили німці. В історії Полісся збереглися факти проведення трьох партизанських нападів на ворога. Історики відзначають, що рейд на Кухітську Волю був найбільш успішним.
Цікаве дослідження провів пінчанин, підполковник запасу Володимир Заворошкін. Він працював з архівними документами в Німеччині й знайдений матеріал узагальнив у статті «Партизани Першої світової»: «Восени 1915 року партизанські загони вели розвідку німецької оборони в районі Ковеля і Сарн, постійно відшукуючи «вікна», через які можна було б прорватися у ворожий тил. Інколи вдавалося проникнути на 3 - 4 км, але німці завжди розгадували цей намір.
У районі розміщення фільварку Величково знаходилися біженці із прифронтової смуги ворога. Серед них - і селянин Ковальчук, який багато років прослужив у тих місцях лісником, тому знав Пінські болота вздовж і впоперек. Ознайомившись із обстановкою на фронті й поговоривши із Ковальчуком, командири загонів вияснили, що тут, у болотистій місцевості, можна пішки, по пояс у воді, пройти далеко, а от кінний стрій використати неможливо.
У ніч із 20 на 21 жовтня три партизанських загони в складі 250 чоловік пішки, з допомогою провідника із місцевих селян, непомітно підійшли до села Кухітська Воля. Уночі без єдиного пострілу вони пройшли дротяну загорожу. Знявши вартових, увірвалися в село. Німецький гарнізон був знищений у рукопашному бою. Німці втратили більше 400 чоловік, 150 коней і весь обоз. Було взято в полон 5 німців. Із партизанів один був убитий, 30 поранено, 2 пропало безвісти».
Біля 100 учасників цього походу отримали бойові нагороди. Але майже в усіх публікаціях відзначено, що успіх цього нападу забезпечили місцеві жителі, які зуміли непомітно провести загін до ворожого гарнізону. А в історію Зарічненщини занесено ще одне ім’я партизанського провідника – Ковальчука.
На території села Кухітська Воля є кладовище часів Першої світової. На ньому похоронені російські та німецькі солдати. Таких цвинтарів дуже багато на Поліссі. Вони були упорядковані вже з приходом поляків на нашу землю. Про це можна прочитати в документах Омитської сільської ради: «У селі Ніговищі знаходиться військове кладовище, яке у 20 - 30 роках ХХ століття обладнала польська влада, відвівши для цього мальовниче місце в лісі. Обкопали територію ровами, обгородили. На кладовище звезли останки вояків австрійської і російської армій, могили яких були в багатьох навколишніх лісах та полях, адже зовсім недалеко від села в часи Першої світової війни довгий час проходила лінія фронту».
Директор Кухітсько-Вільської школи Людмила Миронюк розповідала, що поляки, упорядковуючи військове кладовище в їхньому селі, розмістили його на місці колишньої церкви. Вони знали, що місцеві жителі відновлять свій православний храм, тому для пропаганди католицизму (а тоді в селі проживало багато поляків) використали ось такий маневр.
В історії села Кухітська Воля зазначено, що в роки Першої світової війни тут були спалені майже всі будинки, близько 60% чоловічого населення було мобілізовано в армію. На потреби війська в місцевих селян реквізовувались коні, велика рогата худоба. Усе працездатне населення в обов'язковому порядку залучалося до окопних робіт. А жителі села були евакуйовані в село Борове. Є документальні свідчення про злочини, які здійснювалися тоді в селі.
Це дослідження переконає наших краян, що Перша світова війна заявила про себе на Поліссі ще задовго до Брусиловського прориву, бо в історії сіл нашого району згадується лише цей період війни. Ця ж наступальна операція Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ проводилася з 4 червня до 20 вересня 1916 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар