До війни в Погості Зарічному проживало дуже багато євреїв. Донині в селищі збереглися єврейські будинки.
Найдавніший запис про проживання євреїв у Пінську датований 1506 роком, коли князь Федір Іванович Ярославич дав дозвіл на облаштування синагоги та кладовища, як це було прийнято у Великому князівстві Литовському.
Ці привілеї підтверджує й королева Бона своїм указом від 18 серпня 1553 року. Євреї на Поліссі займалися орендою маєтків, вели оптову торгівлю лісом, хлібом, поташем, серед них було багато ремісників. Окремі з них тримали шинки. Практично в кожному селі оселялися євреї, щоб відкрити там свої магазини.
Коли євреї з’явилися в Погості, невідомо. Але те, що Погост Зарічний був колись єврейським містечком, підтверджує багато документів. Ось дані 1886 року: у Погості 762 жителі, із них – 450 євреїв; ось дані перепису 1921 року: жителів у Погості - 720, із них євреїв - 264.
У рукописах поляка Героніма Тукальського-Нелюбовича є слова: «Погост Зарічний називають містечком. Він має на це право, бо є тут кілька мурованих будинків, винокурня й велика кількість євреїв».
Як вони співіснували, євреї та місцеві жителі, розповідають записи Пінського гродського суду. У ХVІІ столітті тут описано десятки скарг євреїв: то у них міщани вибрали мед, то вкрали щось із господарства, то челядь нанесла побої господарям.
Деякі погостські євреї оселялися в інших містах. Про них можна прочитати в інтернетівських статтях. Ось історія життя Штейна Вігдора-Срулева, який доживав віку в богодільні міста Одеси. 61-річному міщанину Мінської губернії Пінського повіту містечка Погосту Зарічного довелося оселитися в цьому закладі 10 листопада 1887 року.
Штейн був відомим математиком-самоучкою, його запросили репетитором у відому одеську сім’ю Дерибасів для занять із Олександром Дерибасом. Вігдор Штейн залишив глибокий слід у пам’яті свого учня, тому він присвятив своєму диваку-вчителю главу у книзі «Стара Одеса». Сучасний відомий одеський краєзнавець та письменник Ростислав Александров написав про відомого математика з Погосту Зарічного дослідження «Забутий Штейн».
Розкрити трагічну сторінку із життя євреїв Погосту допоміг нам житель селища Карпенюк Ростислав Іванович. Ось про що він розповів: «Уся місцевість біля нинішньої бібліотеки до Стиру була заселена євреями.
Перед війною тут було 120 єврейських дворів і лише 68 селянських. У Зарічному діяла єврейська школа, синагога, євреї володіли великою частиною землі навколо Погосту. Їхні будинки розташовувалися дуже близько один до одного.
У 1939 році трапилася пожежа. Одна єврейка смалила курку, і вогонь від вітру швидко поширився на інші будівлі. Уціліло лише декілька хат.
Дуже трагічною була доля місцевих євреїв. Із перших днів війни вони змушені були переховуватися. Місцеві жителі допомагали їм, давали їжу, притулок. Багатьох євреїв німці зловили й втопили в колодязі. Одного дня в містечку з’явилися фашисти на конях, євреям було наказано зібратися, аби вибратися із Зарічного. Їхній рабин переконував, що така воля Божа і їм треба згодитися із своєю долею.
Усі добровільно вишикувалися й під наглядом німців колоною пішли до Морочного. Частину євреїв було розстріляно там, інших повели до Пінська. Серед них і єврей Блян. Був він бідним, потім прикупив трохи землі й почав господарювати в Зарічному. Сім’я Давіда Безуна не пішла з іншими до Морочного, вони переховувалися на хуторі Комарівка в Карпенюка Іллі Васильовича, 1873 року народження. Складалася сім’я із 7 чоловік, і вижили всі».
В Інтернеті розміщені свідчення очевидців тих подій. В одному з них Соня Хольцман свідчить про смерть у 1942 році в Погості Зарічному Фішмана Айзика Іцхака, 1872 року народження. А ще названі інші сім’ї: Гоберштайнів, Хольцманів, Шмідманів, Гольдманів.
У документах по увіковіченню імен євреїв, які загинули в період Голокосту, відзначено, що акція знищення євреїв у Серниках, Морочному та Погості Зарічному відбувалася одночасно. Це трапилося 29 вересня 1942 року. І наводяться страшні цифри вбитих: у Погості Зарічному – 140 чоловік, у Серниках – 850, у Морочному – 542. Але деякі старожили Зарічного стверджують, що число втоплених у Погості євреїв було набагато меншим, ніж це подається в архівних документах.
А що чекало на тих євреїв, перед війною виїхали до Пінська? Із приходом німців їм ввели чисельні обмеження: обов’язково пришити на одязі попереду й позаду спеціальні знаки – круглі нашивки жовтого кольору; заборонялося ходити тротуарами, а тільки по середині вулиці.
За 3 дні зобов’язали пінських євреїв здати 20 кг золота, потім шерсть, шкіру на взуття. За порушення вимог – розстріл. Із 5 по 7 серпня 1951 року в Пінську було розстріляно біля 10000 євреїв.
Різні люди – різні долі. Ось так трагічно склалася доля погостських євреїв…
Немає коментарів:
Дописати коментар