Перші місяці мирного життя в нашому районі, або чому Кухотська Воля не стала районним центром

Про те, що діялося в  Морочнівському районі в перші повоєнні місяці, можемо дізнатися із документів Державного архіву Рівненської області.

У доповідній записці секретаря РК КП(б) України Шмата Степана Антоновича, датованій 23 березнем 1944 року, новопризначений керівник району розповідає про тодішні проблеми: «Першого лютого 1944 року 13 чоловік партизанського загону імені Богдана Хмельницького за призначенням Рівненського підпільного обкому КП (б) прибули в Морочне для налагодження мирного життя. Серед них було 4 жінки-вчительки.

Головою райради депутатів трудящих призначено колишнього начальника господарської частини партизанського ім. Богдана Хмельницького Гладковича Антона Олександровича, уродженця села Локниці. До війни він працював старшим податковим інспектором Гомельського обласного фінансового відділу.

   
Вдалося встановити радянську владу у 36 селах із 37. Лише в селі Бишляк цього зробити не можна. Організовується набір до лав Радянської Армії. У перші дні проведення цієї роботи відмічено, що явка призовників до пункту збору сягає 100%. 27 лютого 1944 року відправлено 2 команди із Судчанської та Задовженської сільських рад.

   
З метою маскування часто змінюється місце розташування райкому та райради. Є чимало втрат. У селі Борова вбито депутата сільради, який організовував підвіз лісоматеріалів для ремонту мосту між Боровою та Млинком.

У селі Перекалля вбито партизана, який знаходився дома через хворобу, у Млинку – голову сільради.

У Кутині на одному з хуторів спалено в будинку партизанського з’єднання дядька Петра.

У Локниці вбито двох партизанів, які відстали від партизанського загону імені Сталіна Пінської партизанської бригади.

Спалено парову мельницю в селі Морочному, замучено мельника, який хотів відновити роботу мельниці.

Спалено сім’ю поляка на хуторі Жигаловка.

 
Для організації мирного життя з обкому прибуло 20 чоловік, але кадрів не вистачає. Немає заврайво, райздороввідділу, начальника міліції, райфінвідділу, наркомзему. На черзі облік домашніх тварин, землі, але немає паперу, форми обліку, людей для їх проведення.

 
Чи будуть проводитися сільгосппоставки та сільгоспподаток за 1943 рік? Розпочався сезон молоко- та м’ясопоставок. Якщо їх вчасно не організувати, план не буде виконано. Необхідні вказівки щодо проведення весняного посіву на землях державних та виморочених. Чи не пора поставити питання про реалізацію на справу оборони країни залишків хліба, вважаючи їх поставками за 1943 рік?

 
Районний центр зруйновано, немає жодної державної будівлі. Приватні приміщення теж потерпіли від бомбувань. Отже, якщо буде відновлена вузькоколійна дорога Домбровиця – Кухотська Воля, то доцільно було б перенести районний центр у Кухотську Волю, адже райцентр слід будувати від самого початку.

 
Слід вияснити питання заробітної плати: де її отримувати, по якому штату, по яких ставках, з якими податками. Населення району буде приймати участь у реалізації військового займу, а фінансово-кредитних органів у районі немає.

 
Повідомляючи про це, прошу ваших вказівок у подальшій роботі. Якнайшвидше присилайте відповідних працівників, але при відправці пам’ятайте про безпеку. Вони повинні мати при собі зброю, а їхати необхідно групами по найбезпечнішому маршруту: Домбровиця – Сварицевичі – Бродниця – Витчівка – Іванчиці – Старі Коні – Мутвиця – Морочне.

 
Прошу вислати печатки та штамп для райкому та райради».

 
Ось такими були перші кроки відновлення трудового життя в районі. А вже в серпні 1944 року секретарю Ровенського обкому Бегмі морочненські керівники звітували, що «виконання державних поставок в районі організовано. Відбудовано склад для прийому зерна. Нині тут зберігається 50 тонн зерна».

 
У грудні 1944 на адресу обкому йде прохання «залишити в Морочненському районі для відновлюваних робіт 37 спеціалістів із числа військовозобов’язаних, бо всі вони є керівниками районних організацій». Багатьох із них чекала трагічна доля. Під час роботи в ДАРО я прочитала, що 20-22 травня 1945 року в Морочнівському районі загинули завідуючий дорожним відділом Бережний, голова райплану Попко, начальник райконтори зв’язку Тишковець, начальник райконтори заготівлі Щука. Замінити їх ніким, і знову морочненські керівники просять прислати нових спеціалістів.

 
Звісно, передати всю інформацію неможливо. А от про одне із найцікавіших повідомлень уже 1945 року вам розповім. У райком прийшла директива зробити карту району. Ось відповідь Шмата С. А.: «Повідомляю, що в районі немає жодного землевпорядника та інших здібних людей, здатних зробити карту району. Виконати зазначену директиву нікому. Просимо відрядити фахівця по виготовленню карти району. 23.11.1945».    

 

Голод і холод довелося пережити тоді нашим землякам. Ось, наприклад, про що розповідає один із документів ДАРО. 28 вересня 1945 року в обласне споживче товариство секретар райкому Костиков повідомляє, що жителі Морочнівського району залишилося без солі. Він рекомендує заготовляти сухі гриби, чорницю, шкіру та іншу сировину на сіль. Для цього в район було направлено 2 вагони солі.

   
Далекі сорокові роки ХХ століття… Якими ж важкими ви були для наших земляків!