Тривалий час давні метричні книги не вводилися в реєстр джерел для обґрунтування наукових доказів, їх ігнорували як церковні документи. Нині вони зайняли належне місце у певних доказових джерелах, бо подають найдавнішу інформацію.
Тим, хто захоче встановити свій родовід, допоможуть дані виписки із метричних книг Храпинської парафії.
А ще вони розповідають про окремі аспекти життя наших односельців у ті далекі від нас часи. Метричні книги є вагомим джерелом для пізнання проблематики набуття імен у нашому селі. Здебільшого це були канонізовані (узаконені) церквою імена, що давалися немовлятам при народженні.
Найбільш вживані в давнину чоловічі імена: Амстій, Андрій, Антон, Афанасій, Вукол, Герасим, Григорій, Єфрем, Зіновій, Демид, Іван, Йосип, Карпо, Лаврентій, Лук’ян, Макар, Матвій, Марко, Мартин, Мефодій, Микита, Микола, Мина, Михайло, Мойсей, Самійло, Олександр, Орест, Тит, Фавст, Федір, Харитон, Юхим, Яків, Яким. Є дуже дивні: Андроник, Мамонт.
За фіксаціями вдалося встановити словоряд жіночих імен: Агафія, Акилина, Анастасія, Антоніна, Віра, Ганна, Дарія, Домна, Марія, Марфа, Мотрона, Наталія, Пелагея, Парасковія, Серафима, Тетяна, Харитина, Юстинія, Юхимія. Є навіть жіноче ім’я Олімпіада.
У метричній книзі Храпинського приходу в кінці року називалися зведені цифри за весь рік. Ці записи вміщують інформацію про села Кухче, Храпин, Любинь, Заозір’я, Новосілля, про деякі хутори. За 1882 рік записано:
народилося – 39 хлопчиків та 43 дівчини;
відбулося 26 весіль та вінчань;
померло 58 чоловіків та 118 жінок: до 1 року – 26, до 5 – 19, до 15 – 8, до 20 – 4, до 25 – 6, до 30 – 1, до 35 – 6, до 40 – 2, до 45 – 2, до 55 – 3, до 60 – 6, до 65 – 5, до 70 – 8, до 75 – 8, до 80 – 1, до 90 – 1 чоловік.
Коли проаналізувати ці цифри, то стає зрозумілим, що найбільше тоді помирало дітей до одного року. Причина проста – відсутність медичного обслуговування. У літературі висловлюється думка, що в поліське село почала надходити лікарська допомога з другої половини ХІХ століття.
Після перегляду парафіяльної метричної книги дізнаємося, що в 1884 році в селі Новосілля була епідемія скарлатини, від неї померло 5 малих дівчаток. Лук’ян Веремейчик за цей рік поховав трьох дітей: двоє дочок помирає від скарлатини, а син Олександр - від хвороби, отриманої під час служби у війську.
Залишається вдовою солдатка Мотрона Степанівна Веремейчик. А найбільше поліщуки помирали від «гарячки», «падучої», «чахотки», водянки, скарлатини, простуди, від болю в горлі, при родах і дуже рідко по старості.
Вивчення метричних книг дозволяє зробити узагальнення, що стосуються вікового ценсу молоді для одруження. Одружувалися новосільці дуже рано: юнаки в основному у 18-19 років, а дівчата - у віці 17-18 років.
Віднайдено єдиний запис про пізній шлюб: «Унтер-офіцер Семен Семенович Коханович із Локниці у віці 39 років одружився з Катериною Григорівною Веремейчик із Новосілля». Рідко бували шлюби вдруге. Двічі записано вінчання Мефодія Тимофійовича Веремейчика, у якого дуже скоро після весілля помирає перша дружина.
Інколи діти народжувалися, коли батько вже був у рекрутах, навіть були випадки, що вдова рекрута народжувала після його смерті. У метричній книзі відмічалося, що це народження законне. Лише кілька разів зустрівся запис: «Дитина незаконнонароджена».
Для наших односельців традиційним було влаштовувати весілля у січні – лютому. Рідше одружувалися в жовтні-листопаді, і зовсім поодинокими були такі обряди в травні.
Новосільці знаходили собі пару в рідній околиці чи в одній парафії. Найчастіше це були жителі Храпина, Острівська, Кухча, Задовжа, Кутина, Бережної Волі. Рідко – Локниці, Морочного. Цікаво, що під час весіль свідками (поручителями) були тільки представники чоловічої статі: 2 – від дівчини і 2 – від хлопця. Ними зазвичай ставали родичі або сусіди. Уже в 1882 році зафіксовані шлюби між нареченими, котрі носили одне прізвище - Марчук. Це говорить про довгий період існування цього прізвища в селі, адже одружені вже не перебували в родинних стосунках.
Цікавим є факт кумівства в Новосіллі. Дуже часто за кумів бралися одні й ті ж особи, що свідчило про їхній матеріальний достаток. Однодворець Іван Павлов та його дружина Уляна в 1862 році похрестити сина Боніфатія запросили поміщика Вульки Річицької Вікентія Францовича Терлецького та дружину «вольнопашця» Іванова Ірину.
Рекрутка Парасковія Бенедиктівна Остапчук після народження дочки Дарії покумилася із пінською міщанкою Юліаною Іванівною Войткевичною.
А родина Івана Трохимовича та Парасковії Іванівни Новаків за хрещену своїй дочці Дарії в 1884 році взяли дочку польського поміщика Ридзевського із Храпина.
Немає коментарів:
Дописати коментар