У Київському державному архіві з давнім грифом «Секретно» зберігається документ 1872 року із канцелярії Київського губернаторства - «Дело о дозволении дворянину Херувиму Плотницкому прибыть въ Киевскую губернію». Прохання на отримання цього документа отримала від організатора проєкту «Polesie» Юрека Ноздрина-Плотницького. І коли вже запит свій отримала, із зацікавленістю ознайомилася зі змістом. Стало цікаво, за що 64-річного чоловіка російська влада тоді відправила в заслання.
Херувим (у записах проєкту «Polesie» записано «Cherubin») Плотницький був учасником шляхетського повстання 1863 року. Січневе повстання 1863-1864 років – це масштабний збройний виступ народів колишньої Речі Посполитої проти російського самодержавства. Разом із поляками у повстанні брали участь литовці, білоруси й українці.
Нашим краєм теж проходив маршрут повстанців під керівництвом Романа Рогінського. Із Невля вони прямували до Морочного. До околиць Морочного число повстанців досягло 85 чоловік.
Учасником цього повстання був поміщик Генріх Радзевич, у якого згодом було конфісковано маєтки Морочне, Сенчиці та Дубчиці. До повстання долучилися учні Пінської гімназії Владислав та Никодим Левицькі із Сенчиць. До Сибіру було заслано поміщика Лук’яна Ридзевського із Храпина, Леонтину та Людовіка Полюховичів із Серник. У дослідника Романа Горошкевича є інформація про повстанців Бадкевича, Петровського та Вишневського, похованих у селі Осова Морочанської гміни. Під час сутички повстанців із російськими військами над річкою Ножик, де загинуло кілька сотень повстанців, був поранений Владислав Тукальський-Нелюбович із Ненькович.
Про кожен із цих фактів знайдено інформацію лише в кількох словах. Десь у якихось архівах зберігаються отакі «Справи», як описувана з ДАКО. Тут розповідь про участь конкретної людини в часи тих подій.
Документ вміщує 11 аркушів. Це доповідна записка Херувима Плотницького, рапорти, рішення. Херувим був жителем Волинської губернії. У військовому суді було доведено, що 64-річний дворянин заготовляв у великій кількості чоботи для повстанців, кашкети і декілька «чемарок» - сюртуків. Намагався доправити ці речі повстанцям, однак його задуму «воспрепятствовало совершенно обнаруженіе ихъ преданными правительству лицами». Напевне, серед близьких до Херувима людей виявився зрадник.
У жовтні 1864 року Плотницього позбавили «всехъ правъ состояниія и дворянскаго достоинства» та вислали на каторжні роботи на заводи. Зважаючи на його поважні роки, термін заслання складав 4 роки. У Херувима Плотницького було конфісковане все його майно.
У травні 1871 року йому були повернуті «права состоянія». Він був звільнений від нагляду поліції із дозволом жити скрізь, «кроме столицъ, губерній столичныхъ и западныхъ». Після звільнення Херувим просить дозволу прибути на 6 місяців у Київську та Волинську губернії для побачення з хворою дружиною та дітьми. Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор дав такий дозвіл лише на 4 місяці.
У своїй доповідній записці Херувім Серафимович повідомляє, що виконуючий посаду начальника Пензенської губернії дозволив йому відправитися в Сквирський повіт Київської губернії на термін 4 місяці. Але для вирішення справ дружини йому необхідно поїхати в Новоград-Волинськ, а для побачення із сином Владиславом – у Заславський повіт Волинської губернії. Тому Херувим просить дозволу побувати у згадуваних місцях Волинської губернії.
За кожним кроком колишнього повстанця продовжували слідкувати. У рапорті від 14 березня 1873 року повідомляється, що під час перебування Херувима Плотницького в Сквирському повіті Київської губернії «вёл себя хорошо».
Цікаво, яка подальша доля цього Херувима: коли й де він помер, де похоронений. Поки що такої інформації не знайдено. Його дружиною була Йозефа-Кристина Орда. Вона померла в 1882 році й похована на цвинтарі в Янові.
У них було п'ятеро синів: Адам-Денис-Владислав (1825), Адам-Григорій-Костянтин (1826), Анастасій-Адам-Антоній-Болеслав (1828), Каєтан (1829), Титус-Адам (1830). Усі вони народилися в селі Тростянець. Нині Луцький район Волинської області. Входить до складу Ківерцівської міської громади. Хрещені сини Херувима були в Степані.
Цікавить доля кожного з них. Чи залишилися в синів Херувима нащадки? Де вони проживали?
Будемо щиро вдячні за інформацію.
Немає коментарів:
Дописати коментар