На FamilySearch почали поступати справи з Державного архіву Житомирської області. Зокрема, фонд 1, опис 74 - Волинська духовна консисторія: метричні книги та сповідальні відомості.
FamilySearch - це некомерційна організація та веб-сайт, що пропонує генеалогічні записи, навчання та програмне забезпечення. Нині й ми скористаємося цим веб-сайтом.
На сайті опубліковані давні метричні книги церкви Святителя Миколи села Борова.
До 1818 року село Борова (згодом Борове) входило до Волинської губернії, а після 1818 – до Мінської губернії. Ось чому документи з історії села до цього періоду слід шукати в українських архівах.
Довідка з Вікіпедії. Волинська губернія - адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії (1797–1917)), УНР, Української Держави (1918) та Української СРР (1919–1925). Розташовувалася на землях території сучасних Рівненської, Волинської, більшої частини Житомирської областей, а також північних частинах Тернопільської та Хмельницької областей. Адміністративними центрами губернії були міста Новоград-Волинський (1797–1804) та Житомир (1804–1925).
Серед опублікованих на FamilySearch документів – метрична книга Борівської церкви 1795 року. Із цього документа довідуємося, що в Боровій була унійна церква. Слід лише встановити, коли й ким вона була побудована.
Перший запис у січні 1795 року свідчить, що в цьому місяці народилася одна дитина – хлопчик Єрмолай. Його батьки – Сергій Якимчук та його дружина Єфросинія. Хрестив священник Гаврило Ненадкевич, «восприемником» (мабуть, хрещеним) був Василь Касянчук.
Із цього першого запису дізнаємося, що наприкінці ХVІІІ століття хрестила дитину лише одна людина чоловічої статі. А нинішнє прізвище Касянчик раніше було Касянчук. Патронімічного походження від імені Касян.
У цей рік в Боровій народилося 17 дітей: Єрмолай Якимчук, Іоан Сидорчук, Хавронія Цопальська, Олексій Касянчук, Марина Хечун, Мокрина Супрун, Андрій Покенчук, Федора Середа, Федора Сидорчук, Пелагея Тимошко, Назарій Покенчук, Параскевія Мосійчук, Аврам Супрун, Онисіфор Пухо, Анастасія (без прізвища чомусь), Варвара Мельник та Данило Ненадкевич (син священника).
У Боровій тоді було 5 весіль: 3 в січні місяці, по 1 в лютому та листопаді.
Померло 27 жителів села. Причини смерті священник у метричній книзі не вказував. Найстаршому небіжчикові було 62 роки.
У метричній книзі Борівської Миколаївської церкви 1857 року згадується село Млинок. Тричі йде запис про народження дітей у Мельників: 5 серпня в селянина поміщика Крашевського Івана та Варвари Мельників; 14 серпня - син Михайло в Мини та Юстинії Мельників, а 10 листопада – син Хома в Герасима та Юлії Мельників. Напевне, жителями Млинка були одні Мельники.
Далі аж до 1882 року село Млинок не згадується в метричних книгах. А в 1882 році вже записано 10 новонароджених млинківських дітей.
І все ж, не дивлячись на записи метричних книг, можна стверджувати, що найдавніша згадка про Млинок (із назвою Боровий) – це 1846 рік. Саме так поселення назване на карті Фітінгофа 1846 року.
У певний період історії село Млинок відділилося від Борового й стало самостійним населеним пунктом. А от священники чомусь і надалі вказували, що Мельники – жителі Борового.
У 1855-1877 роках видавалася військово-топографічна карта Волинської губернії, названа в народі трьохверстовкою Шуберта. Вона уточнювалася через певний період часу. У виданні цієї карти, редагованому в 1867 році, у селі Боровий Млинок зазначено 9 дворів. А на цій же карті 1877 року тут значиться вже 19 дворів.
Чекаємо нових публікацій на FamilySearch…
Напевне, будуть і нові відкриття...
Немає коментарів:
Дописати коментар